АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1322 -Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Кіт М.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Полянська В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

9 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді: Полянської В.О.,

суддів     Моісеєнко Т.І.,

Авраміді Т.С.,

при секретарі: Джан Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3-тя особа ОСОБА_8 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 червня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2009  року  ПАТ «УкрСиббанк»(далі Банк) звернувся до суду  із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, який згодом уточнив та просив: стягнути солідарно з відповідачів  заборгованість за кредитним договором у сумі 290 176 грн. 72 коп. та встановити порядок виконання рішення шляхом звернення стягнення у першу чергу на належну ОСОБА_6 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 АР Крим, а у разі недостатності вартості цієї квартири для задоволення вимог Банку – звернути стягнення на інше майно, що належить відповідачам.

Зазначені вимоги мотивовані тим, що 3 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 11204872000, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 44 400 доларів США за умови його повернення з відсотками за користування кредитом у розмірі 11,6% річних, шляхом сплати ануїтетних платежів по 627 доларів США 3 числа кожного місяця строку кредитування, з кінцевим терміном повернення кредиту до 3 вересня 2017 року.

У забезпечення виконання ОСОБА_6 умов договору, 3 вересня 2007 року банк уклав договір поруки із ОСОБА_7, згідно якого остання зобов’язувалась відповідати перед банком за порушення ОСОБА_6 усіх його зобов’язань за договором кредиту.

Зобов’язання ОСОБА_6 за договором кредиту, також, забезпечені іпотекою належної відповідачу квартири АДРЕСА_1 АР Крим, про що укладено договір іпотеки від 3 вересня 2007 року.

 Згідно  п.п. 5.5 договору кредиту у випадку не сплати ОСОБА_6 чергового ануїтетного платежу у встановлений договором день більш ніж на 1 місяць, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих відсотків в порядку встановленому розділом 12 договору, згідно якого у випадку настання обставин, передбачених п.п. 5.5 та направлення Банком позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення,  термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 32 календарний день з дати отримання повідомлення.

Відповідач ОСОБА_6 взятих на себе зобов’язань не виконав, належним чином ануїтетні платежі за договором не сплачував, у зв’язку з чим станом на 28 квітня 2009 року виникла прострочена заборгованість зі сплати кредиту та процентів в розмірі 1 595, 43 доларів США.

На виконання умов договору Банк направив відповідачу повідомлення про дострокове повернення залишку кредиту, простроченої заборгованості по кредиту та процентам, а також пені, в загальній сумі 41 826,09 доларів США, яке отримано відповідачем 12 травня 2009 року.

На час звернення до суду із позовом відповідач кредит, нараховані відсотки за фактичне користування кредитом та пеню не повернув, у зв’язку з чим Банк просив стягнути з ОСОБА_6 та його поручителя ОСОБА_7 солідарно 348 254,93 грн. (еквівалент 43 640, 97 доларів США).

Згодом, позивач уточнив свої вимоги та, посилаючись на те, що станом на 9 червня 2010 року нараховані відсотки за фактичне користування кредитом, пеня та частина заборгованості по кредиту сплачені, просив стягнути з відповідачів солідарно 290 176,72 грн. заборгованості за кредитом(еквівалент 36 641,25 доларів США), а також встановити спосіб виконання можливого рішення по справі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

   Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 22 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог банку – відмовлено.

   В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

 У якості доводів апелянт вказує на порушення судом вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України щодо права банку вимагати дострокового повернення кредиту у разі порушення терміну сплати його чергової частки, ст.ст. 526, 625 щодо відповідальності за неналежне виконання договору та невідворотності відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

 На думку апелянта, суд не врахував обставин, які згідно умов договору є підставою для дострокового повернення кредиту, зокрема, щодо порушення ОСОБА_6 строків сплати ануїтетних платежів та стосовно повідомлення банком відповідачів про дострокове повернення кредиту, у зв’язку з чим допустив безпідставну та невмотивовану відмову у позові.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника  ПАТ «УкрСиббанк», перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна ПАТ «УкрСиббанк» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову  про дострокове стягнення кредитних коштів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем усунуті усі порушення умов договору, які стали підставою для звернення Банку до суду із позовом, та на час розгляду справи в суді поточної заборгованості по кредиту, процентам та пені у ОСОБА_6 не має.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам закону та умовам кредитного  договору, укладеного сторонами.

Відповідно до умов укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ «Укрсиббанк» кредитного договору від 3 вересня 2007 року, відповідач  отримав кредит у сумі 44 400 доларів США та зобов’язався повертати його частками з відсотками за користування кредитом у розмірі 11,6% річних, шляхом сплати ануїтетних платежів по 627 доларів США 3 числа кожного місяця строку кредитування, з остаточним терміном погашення кредиту не пізніше 3 вересня 2017 року(а.с.9-13).

У забезпечення виконання зобов’язання між сторонами був укладений договір іпотеки від 3 вересня 2007 року, предметом іпотеки якого є нерухоме майно -  квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на підставі договору міни від 16 лютого 1994 року. За домовленістю сторін вартість іпотеки складає 299000 грн. (а.с.55-56).

 До того ж вищезазначений кредитний договір був забезпечений договором поруки від 3 вересня 2007 року, укладеним між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_7.(а.с.54)

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

   У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом(ст. 611 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось відповідачами, що з березня 2009 року ОСОБА_6 почав порушувати умови кредитного договору щодо повернення кредиту частками, у зв’язку з чим станом на 28 квітня 2009 року у нього виникла прострочена заборгованість по кредиту та відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 595,43 дол. США, а також 172,79 дол. США пені, нарахованої у відповідності до п.п.8.1 договору.

Передбаченим ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення  боржником своїх договірних зобов’язань щодо повернення кредиту частками та одночасно  способом цивільно-правової відповідальності боржника є право позикодавця на дострокове повернення  частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право Банку вимагати дострокового повернення кредиту у разі прострочення повернення чергового ануїтетного платежу в установлений договором день сплати передбачено також п.п. 5.5 кредитного договору та було реалізовано в установленому договором порядку (розділ 12 договору), про що свідчать письмові вимоги Банку до ОСОБА_6 та його майнового поручителя ОСОБА_7, отримані відповідачами 12 травня 2009 року та 28 травня 2009 року(а.с. 62, 63, 65, 66).

Згідно п.п. 12.1 договору термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання вимоги Банку про дострокове повернення кредиту. Однак, як вбачається з матеріалів справи,  відповідачі у порушення умов договору вимогу Банку про дострокове повернення кредиту не виконали, у зв’язку з чим Банк набув право вимагати повернення кредиту у судовому поряду, як заборгованості термін сплати якої вже настав.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 9 червня 2010 року заборгованість ОСОБА_6 перед банком, термін сплати якої настав згідно п.п 5.5, 12.1 договору, складається із суми не виплаченої заборгованості за тілом кредиту та становить 36 641, 25 дол. США, що еквівалентно 290 176 грн. 72 коп.(а.с. 173-177)

 Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені обставини увагу не звернув, в порушення ч.2 ст. 1050 ЦК України та умов п.п 5.5, 12.1 договору кредиту, дійшов помилкового висновку про те, що на час розгляду справи ОСОБА_6 усунув усі порушення умов договору та заборгованості перед Банком не має.

  Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

 Таким чином, ані сплата ОСОБА_6 поточних платежів за договором ані негативний вплив світової фінансової кризи на матеріальне становище відповідача не можуть бути підставою звільнення його від передбаченої договором та законом відповідальності за порушення умов договору про сплату кредиту частками та обґрунтуванням відмови Банку у позові про стягнення всієї суми наданого кредиту.

          З огляду на наведене,  колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог Банку ухвалене з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк» про стягнення всієї суми наданого кредиту.

           Оскільки виконання ОСОБА_6 зобов’язань за договором кредиту забезпечені договором поруки(а.с. 54), колегія суддів з урахуванням положень п.п 1.1, 1.3, 1.4, 2.2 цього договору та вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України вважає обґрунтованими вимоги Банку про стягнення 290 176 грн. 72 коп. заборгованості з ОСОБА_6 та його поручителя ОСОБА_7 солідарно.

           Крім цього, колегія суддів не вбачає підстав відмови Банку у задоволенні вимог про встановлення порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення у першу чергу на предмет іпотеки – належну ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, оскільки право банку  на задоволення вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, окрім умов договору іпотеки(а.с.55,56), також, передбачено ст. 33 Закону України «Про іпотеку», а статтею 217 ЦПК України суду, який ухвалив рішення про задоволення позову, надано право встановити певний порядок його виконання, на випадок, якщо воно не буде виконано добровільно.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на підставі ч.5 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів виходить з того, що з наданого Банком платіжного доручення від 24 червня 2010 року вбачається, що ОСОБА_6 добровільно сплатив Банку в рахунок судових витрат, пов’язаних із розглядом справи у суді першої інстанції 1820 грн., що дорівнює сумі судового збору та витратам на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оплаченим Банком при подачі позову.

 Враховуючи наведене, а також те, що судові витрати при подачі апеляційної скарги ПАТ «Укрсиббанк» оплачені не були, з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі ст. 88 ЦПК України в дохід держави підлягають стягненню 850 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, п.п.2,4 ч.1 ст.309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,  

В И Р І Ш И Л А:

         Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»– задовольнити.

         Рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 червня 2010 року – скасувати.

         Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити.

         Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість станом на 9 червня 2010 року за кредитним договором № 11204872000 від 3 вересня 2007 року у сумі 290 176 грн. 72 коп.

Встановити спосіб та порядок виконання рішення, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу квартири на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 в дохід держави в рівних частках 850 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: