АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа № 22-ц-1390-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Лісовська В.В.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Полянської В.О.,
суддів - Моісеєнко Т.І.,
- Іщенка В.І.
при секретарі - Джан Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 23 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, який згодом уточнив та просив стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 4372 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, зобов’язати відповідачів демонтувати металеву ємкість, що знаходиться на технічному поверсі будинку АДРЕСА_1, а також стягнути судові витрати.
Вимоги позову мотивовані тим, що над його квартирою на технічному поверсі будинку АДРЕСА_1 знаходиться металева ємкість з водою об’ємом 1000 літрів, яка належить відповідачам - власникам квартири №30 цього ж будинку. 30 червня 2009 року, внаслідок несправності вказаної ємкості, квартира позивача була затоплена водою, чим йому був заподіяний матеріальний збиток у сумі 4372 грн., що підтверджується висновками судової експертизи. Крім того, він зазнав моральну шкоду, пов’язану з фізичними та душевними стражданнями, яку оцінює у 5000 грн. Добровільно усунути наслідки затоплення або компенсувати спричинений збиток відповідачі відмовилися, тому ОСОБА_4 вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 23 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 4372 грн. у відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 в рівних частках судові витрати: 51 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 446,12 грн. витрат на оголошення про виклик до суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 просять рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, наданим сторонами.
Апелянти наполягають на своїй непричетності до залиття квартири ОСОБА_4 та вважають, що по справі відсутні безперечні докази на підтвердження того, що металева ємкість, несправність якої начебто стала причиною затоплення, належить їм. Вважають, що обставини справи були установлені неправильно, оскільки надані сторонами докази оцінені односторонньо. Суд безпідставно прийняв до уваги у підтвердження вини відповідачів акт КП «Комунхоз», оскільки вказані в акті причини залиття мають характер припущення.
Разом з цим, судом не враховані докази, які, на думку відповідачів, вказують на їх непричетність до залиття квартири позивача. Зокрема, судом не надана оцінка поясненням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про те, що відповідачі не улаштовували на технічному поверсі металевий бак для води, акт КП «Комунхоз» від 14 квітня 2010 року про те, що на технічному поверсі будинку розташовано декілька ємкостей для води, докази того, що відповідачі постійно проживають в іншому місті та не мають потреби у накопичувальній ємкості для води на 1000 літрів, а для забезпечення квартири водою ними улаштована ємкість на 200 літрів у ванній кімнаті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що сукупністю зібраних по справі доказів підтверджується факт залиття квартири ОСОБА_4 з вини відповідачів, чим йому була спричинена матеріальна шкода в розмірі 4372 грн. Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про зобов’язання відповідачів демонтувати металеву ємкість для води, розташовану на технічному поверсі будинку АДРЕСА_1 та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи в суді вказана металева ємкість вже демонтована, а на задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди позивач не наполягає та не надав суду доказів на підтвердження факту її спричинення.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як правильно установлено судом і це вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 є власником квартири №45 по АДРЕСА_1. 30 червня 2009 року його квартиру затопило водою, внаслідок чого були пошкоджені настінні шпалери у кімнаті та вітальні, покриття на стелях, деформовані вологою дерев’яні двері та вбудований шаф, що підтверджується актом обстеження по факту затоплення, складеним вповноваженою комісією по обслуговуванню житлових будинків КП «Коммунхоз»(а.с.10). Розмір збитків в результаті затоплення складає 4372 грн., що підтверджується висновками судової технічно-будівельної експертизи(а.с.).
Актом обстеження по факту затоплення від 30 червня 2009 року була установлена ймовірна причина затоплення: протікання металевого баку об’ємом 1000 літрів, що розташований на технічному поверсі будинку над квартирою позивача, та який належить власниці квартири №30 ОСОБА_5
Судом установлено, та не заперечувалось сторонами, що квартира №30 в будинку АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5, її колишньому чоловіку ОСОБА_6 та їх повнолітнім дітям ОСОБА_7 та ОСОБА_6(ІНФОРМАЦІЯ_1).
Відповідач по справі ОСОБА_5, яка брала участь у судових засіданнях, належність власникам квартири №30 металевої ємкості заперечувала, у зв’язку з чим на підставі ст. 1166 ЦК України, ст. 60 ЦПК України ці обставини підлягали доказуванню з боку позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, допитані судом у якості свідків члени комісії по складанню акту: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що причиною затоплення квартири позивача 30 червня 2009 року стало саме протікання металевого баку об’ємом 1000 літрів на технічному поверсі.
Проте, з’ясовуючи обставини справи, суд не звернув увагу на те, що члени комісії не змогли підтвердити факт приналежності вказаного баку квартирі відповідачів. З їх пояснень вбачається, що бак улаштований самовільно з ціллю накопичення води для безперебійного водопостачання у квартиру, з якою він поєднаний трубами. Однак, чи йдуть труби від баку до квартири ОСОБА_5 зазначеним особам було не відомо. Позивачем не надано, а судом не встановлено доказів які підтверджують ті обставини, що до квартири відповідачів були з технічного поверху проведені будь-які труби для постачання води з накопичувального баку.
Однак, встановлення зазначених обставин має істотне значення для вирішення справи.
Розглядаючи справу і вирішуючи питання щодо вини відповідачів у спричиненні шкоди позивачу, суд першої інстанції виходив з пояснень свідка ОСОБА_13, який бачив як ОСОБА_6 заносить металевий бак на технічний поверх будинку №АДРЕСА_1, та пояснень свідка ОСОБА_14, який за зверненням ОСОБА_6 обслуговував металевий бак на технічному поверсі цього будинку, однак пояснення вказаних осіб є неконкретними, не містять відомостей про місце розташування металевого баку і відомостей про те, чи він сполучується з квартирою №30.
Враховуючи те, що по справі відсутні безсуперечнідокази на підтвердження факту приналежності баку родині ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен був ретельніше перевірити чи узгоджуються пояснення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 з іншими доказами, наданими сторонами.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 60, 212 ЦПК України, суд першої інстанції повинен був дослідити докази, якими відповідач обґрунтовувала свої заперечення, оцінити їх як окремо так і у взаємозв’язку з доказами, наданими позивачем.
Однак, в порушення наведених вимог закону, суд взагалі не надав оцінки поясненням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які спростовують пояснення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, та не навів у рішенні мотивів, на підставі яких не взяв їх пояснення до уваги.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи пояснення зазначених осіб повністю узгоджуються із доводами відповідачів про те, що металева ємкість на 1000 літрів на технічному поверсі будинку родині ОСОБА_6 не належить і в її улаштуванні не було ніякої потреби, оскільки в квартирі №30 довгий час ніхто не проживає, під час короткочасного перебування у квартирі потреби у воді повністю забезпечуються з накопичувального баку на 200 літрів, що стоїть безпосередньо у ванній кімнаті. Крім того, ці свідки стверджували відсутність у квартирі будь-яких труб, які б могли йти від баку, встановленого на технічному поверсі.
Оскільки лише ці свідки, серед допитаних судом, бували у квартирі відповідачів та достовірно знають про джерело живлення квартири водою в період відсутності централізованого водопостачання у м. Судаку, колегія суддів вважає, що без урахування їх пояснень, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про приналежність металевого баку для води, що стоїть на технічному поверсі, родині ОСОБА_6.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що наданих ОСОБА_4 доказів не достатньо щоб дійти висновку про притягнення відповідачів до відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України, за завдану майну позивача шкоду, у зв’язку з чим у задоволенні його вимог до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири слід відмовити за недоведеністю.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Колегія суддів вважає, що за недоведеністю факту приналежності металевої ємкості відповідачам, не підлягає задоволенню решта позовних вимогОСОБА_4, а саме: про відшкодування моральної шкоди та зобов’язання відповідачів демонтувати спірну металеву ємкість.
Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині за інших правових підстав, рішення суду від 23 липня 2010 року підлягає скасуванню в повному обсязі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції із постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову колегія суддів на підставі ст. 154 ЦПК України, також приходить до висновку про необхідність скасування арешту, накладеного ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 26 листопада 2009 року, на квартиру №30 будинку АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 154, 303, 304, 307, п. 2 ч.1, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія судів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 – задовольнити.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 23 липня 2010 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири відмовити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 26 листопада 2009 року на квартиру №30 будинку АДРЕСА_1 АР Крим, яка належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: