АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-1336-Ф/10 Головуючий у першій інстанції Трубніков Ю.Л.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Полянської В.О.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Іщенка В.О.,
при секретарі: Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, 3-ті особи: комунальне підприємство «Ленінське БТІ», Ленінська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання реєстрації права власності незаконною та зобов’язання скасувати державну реєстрацію, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 28 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та просив визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину №124 від 21 січня 2009 року, видане державним нотаріусом Ленінської державної нотаріальної контори Паніною О.В. на ім’я ОСОБА_7; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 від 13 березня 2009 року, видане КП «Ленінське БТІ» на ім’я ОСОБА_7; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на вказане домоволодіння від 13 березня 2009 року, видане КП «Ленінське БТІ» на ім’я ОСОБА_9; визнати незаконною та зобов’язати КП «Ленінське БТІ» скасувати державну реєстрацію права власності на вказане домоволодіння від 13 березня 2009 року, реєстраційний номер №8556697 номер запису: 93 в книзі: 12.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в грудні 2001 року позивач та його колишня дружина ОСОБА_8 домовилися з ОСОБА_7 укласти договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, що залишився ОСОБА_7 у спадщину після смерті ОСОБА_11, за ціною 2000 грн.
Оскільки у ОСОБА_7 були відсутні правовстановлюючі документи на будинок для оформлення свідоцтва про право на спадщину, а відтак і для укладення договору купівлі-продажу, сторони домовились, що ОСОБА_6 з дружиною підготують за свій рахунок усі необхідні документи, після чого оформлять договір купівлі-продажу у нотаріуса.
За згодою сторін в рахунок вартості домоволодіння ОСОБА_6 з дружиною влаштували 2 пам’ятники на могилах родичів ОСОБА_7 та стали проживати у вказаному будинку.
Одразу ж після переїзду до будинку АДРЕСА_1, позивач розібрав успадкований ним після смерті матері будинок в с. Романове Ленінського району АР Крим та з цих будівельних матеріалів побудував на території спірного домоволодіння літню кухню, свинарник, корівник, туалет, басейн для питної води, навіс та влаштував огорожу домоволодіння.
На протязі 2002-2009 років, за довіреністю від ОСОБА_7, оформленням правовстановлюючих документів на будинок займалась ОСОБА_8 21 січня 2009 року вона отримала у державного нотаріуса на ім’я ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину на жилий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами. При цьому до спірного свідоцтва, окрім будинку літер «А» та сараю літер «В», увійшли побудовані позивачем: літня кухня літер «Б», свинарник літер «Г», вбиральня літер «Д», корівник літер «Е», навіс літер «Ж» та огорожа «1-5».
На підставі цього свідоцтва 13 березня 2009 року ОСОБА_8 зареєструвала за ОСОБА_7 право власності на вказане домоволодіння у БТІ.
У квітні 2009 року, ОСОБА_8, за відсутністю згоди ОСОБА_6 та всупереч попередній домовленості сторін, скориставшись довіреністю ОСОБА_7, продала будинок своїй дочці ОСОБА_9, а остання 5 травня 2009 року зареєструвала право власності на вказане домоволодіння за собою, чим порушила його права та інтереси.
Позивач, вважає, що вищевказаним свідоцтвом про право на спадщину, проведеною на його підставі реєстрацією права власності за ОСОБА_7, а також укладеним договором купівлі-продажу та виданим на його підставі свідоцтвом про право власності ОСОБА_9 порушені його права власності та завдано шкоди: на суму демонтованого домоволодіння у с. Романове в розмірі 25 050 грн., а також на суму побудованих ним господарських будівель та споруд на території домоволодіння АДРЕСА_1 та улаштованих за домовленістю із ОСОБА_7 пам’ятників загальним розміром 11 477 грн., у зв’язку з чим просив визнати їх незаконними та скасувати.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 28 липня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 – відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення по суті позовних вимог.
У якості доводів апелянт посилається на те, що суд ухвалив рішення без з’ясування думки відповідача ОСОБА_7 щодо суті спору та не врахував того факту, що останній відізвав довіреність на ім’я адвоката ОСОБА_12, яка заперечувала проти позову.
Вирішуючи спір, суд, також, залишив поза увагою письмові пояснення відповідача ОСОБА_7, які, на думку ОСОБА_6, підтверджують той факт, що спірні господарчі споруди були побудовані ним вже після смерті ОСОБА_11 Крім того, ОСОБА_7 підтвердив, що не знав, що за його довіреністю ОСОБА_8, у супереч попередній домовленості сторін, продала будинок ОСОБА_9
Апелянт також вважає, що суд не повинен був брати до уваги дані БТІ про реєстрацію за ОСОБА_11 права власності на всі господарчі споруди, що знаходяться на території спірного домоволодіння, оскільки технічна документація на будинок була виготовлена вже після ухвалення рішення Ленінським районним судом про визнання за ОСОБА_11 права власності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.
Захист цивільних прав – це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Отже, особа, яка вважає, що її цивільне право порушене, сама обирає спосіб захисту про застосування якого просить суд.
Обраний спосіб захисту має відповідати змісту та характеру порушеного права та приводити до його відновлення, визнання, тощо, у протилежному випадку - суд вправі відмовити у задоволенні позову.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_6, він оспорює право власності ОСОБА_7, а згодом і ОСОБА_9 на домоволодіння АДРЕСА_1, з тих підстав, що господарчі будівлі та споруди, розташовані на території вказаного домоволодіння, побудовані особисто ним за власний кошт та вказує, зокрема, що фактичне позбавлення його вказаного майна завдає йому шкоди на суми витрачених на будівництво матеріалів.
Тобто фактично обставини позову вказують на порушення речового права.
Проте, звертаючись до суду із позовом про визнання свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім’я ОСОБА_7 недійсним та фактично ставлячи питання про скасування реєстрації права власності на вищевказане домоволодіння за ОСОБА_7, ОСОБА_9 позивач будь яких речово-правових вимог стосовно спірного майна не ставить.
За таких обставин, заявлені ОСОБА_6 вимоги не призводять до поновлення порушеного права, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові.
Крім того, як правильно установлено судом, спірне свідоцтво про право ОСОБА_7 на спадщину було видано на підставі рішення Ленінського районного суду від 5 грудня 2005 року про визнання за померлим ОСОБА_11 права власності на жилий будинок із господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та згідно даних БТІ про реєстрацію за спадкодавцем права власності на вищевказане домоволодіння, у тому числі і на спірні господарчі будівлі та споруди. Вищевказане рішення суду та реєстрація права власності не скасовані. Тобто, правові підстави, за яких ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину, до якого увійшли спірні будівлі, на час розгляду справи є чинними.
До того ж, як правильно встановив суд і це вбачається з матеріалів справи, оскаржувані позивачем документи є лише витягами про реєстрацію за вказаними особами права власності, і не є правовстановлюючими документами, законність яких можна оскаржити у суді.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в рамках даної цивільної справи, права позивача не можуть бути захищені у спосіб, на якому він наполягає, оскільки не відповідає правилам ст. 16 ЦК України.
Оскільки судом першої інстанції були правильно установлені фактичні обставини справи, на підставі яких зроблені правильні висновки по суті позовних вимог, а доводи апелянта цих висновків не спростовують, підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення районного суду АР Крим від 28 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: