АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1320-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Цурцев В.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Ломанової Л.О.,
суддів Кустової І.В.,
Притуленко О.В.
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Керченської міської ради АР Крим і Осадчого Олега Володимировича до ОСОБА_6, третя особа – редакція газети «Керченський робочий», про визнання інформації недостовірною, зобов’язання її спростувати та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 червня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009 року голова Керченської міської ради АР Крим Осадчий О.В та Керченська міська рада АР Крим звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6 про визнання інформації недостовірною, зобов’язання її спростувати та стягнення моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що відповідачем була розповсюджена друкована інформація в виданні «Бюлетень фракції Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція» «Голос керченської народної опозиції» № 3, січень 2009 року (далі – Бюлетень). Позивачі стверджують, що викладена в Бюлетені інформація є недостовірною та такою, що ганьбить ділову репутацію позивачів. Зокрема, на думку позивачів недостовірною є така інформація щодо діяльності міського голови:
« … Кладбище – вот главная тема бюджета. Основная линия обогащения мэра и его помощников …»;
« … На строительство нового кладбища выделено 300 тыс. грн. Уж не потому ли, что похоронный бизнес есть одно из многих путей обогащения городского головы …»;
« … Керченский горисполком и тут всех обхитрил – сократил несколько вакантных должностей. Как говорится, для отчета, или в нашем случае для "прапорщика". А все раздутые департаменты и управления остались нетронутыми. Да и как тронуть? Кумовья, сыновья работают.»;
« … Газификация города – еще одна гордость городского головы. Только опять недомолвок и обманов много. Газификация-то осуществляется за счет населения. И без "отката" в пользу власти здесь не обходится.»;
Щодо діяльності Керченської міської ради позивачі просили визнати недостовірною таку інформацію:
« … Наши избранники поддались шантажу, уверяя самих себя, что если не будет принят бюджет, то это станет полным крахом для города. Ничего подобного! Если не принят бюджет на текущий год, то работают нормативы прошлого года …»;
« … Сокращение расходов коснулось всех без исключения социальных программ.»;
« … Дефицит средств на выплату зарплаты на 2009 год составил 9 млн. грн. Поэтому бюджет рекомендует всем врачам, учителям и прочим бюджетникам обеспечить экономию фонда оплаты труда и увеличить объем платных услуг.»;
« … запланирована на 2009 год реконструкция ул. Театральной (5,75 млн. грн.), Марат-4, Марат-5 (6,998 млн. грн.) и т.д.»;
« … Уже и участок выделен под новое кладбище – в районе Мичурино…»;
« … 10 миллионов в бюджете Керчи запланировано на третью очередь троллейбуса. Это та линия, которая по идее властей должна возить керчан на новое кладбище в Мичурино…»;
« … реконструкция Марата и Солнечного какая-то странная, не находите? Дома разрисовали, как в детской книжке-раскраске. А крыши как текли, так и текут.»;
Крім визнання наведеної інформації недостовірною позивачі просили суд зобов’язати ОСОБА_6 спростувати її шляхом відповідної публікації в газеті «Керченский рабочий» протягом тижня з дати набрання рішенням суду законної сили. Голова Керченської міської ради АР Крим Осадчий О.В. також просив суд стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 8 червня 2010 року позов голови Керченської міської ради АР Крим Осадчого О.В. та Керченської міської ради АР Крим був задоволений частково. Інформація, викладена ОСОБА_6 у Бюлетені, визнана недостовірною; зобов’язано ОСОБА_6 її спростувати; стягнено на користь голови Керченської міської ради АР Крим Осадчого О.В. у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись зі вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з’ясував обставини, які мають істотне значення; висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, відсутні правові підстави участі у справі в якості позивача Керченської міської ради АР Крим, оскільки не існує відповідного рішення цього органу. Апелянт вважає, що в статті викладені його оціночні судження, що є його в особистою думкою, а тому відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту. ОСОБА_6 зазначає, що рішення суду не містить обґрунтування неправдивості щодо кожного з оспорюваних висловів автора. Також, як зазначає апелянт, суд помилково стягнув з нього моральну шкоду, оскільки думки, які викладені у Бюлетені, не містять грубого, принизливого та непристойного змісту. Крім того, в рішенні суду не зазначена, яка недостовірна інформація стосується кожного з позивачів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Положенням частини 2 статті 49 Закону України «Про інформацію» визначено, що органи місцевого самоврядування як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати по суду лише спростування недостовірної інформації та не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадову особу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування права на захист честі, гідності та ділової репутації у суді.
Судом встановлено, та не оспорюється сторонами, що інформація, викладена в позовній заяві, була поширена відповідачем, який і є її автором (а.с. 6).
Ухвалюючи рішення про визнання інформації недостовірною, зобов’язання її спростувати та стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що зазначена у позовній заяві інформація, автором якої є ОСОБА_6, є недостовірною та такою, що ганьбить ділову репутацію позивачів, завдає моральної шкоди Осадчому О.В.
Як роз’яснено в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Висновок суду щодо недостовірності усіх викладених в позовній заяві висловлювань ОСОБА_6 зроблений всупереч наведеному роз’ясненню, без необхідного дослідження та оцінки кожного зі спірних висловлювань автора.
Так, не містять ознак фактичного твердження і є оціночними судженнями такі висловлювання: « … Кладбище – вот главная тема бюджета ...», « … Наши избранники поддались шантажу, уверяя самих себя, что если не будет принят бюджет, то это станет полным крахом для города. Ничего подобного! Если не принят бюджет на текущий год, то работают нормативы прошлого года …», «… Поэтому бюджет рекомендует всем врачам, учителям и прочим бюджетникам обеспечить экономию фонда оплаты труда и увеличить объем платных услуг.», « … реконструкция Марата и Солнечного какая-то странная, не находите? Дома разрисовали, как в детской книжке-раскраске. А крыши как текли, так и текут.», « … Газификация города – еще одна гордость городского головы. Только опять недомолвок и обманов много. Газификация-то осуществляется за счет населения. И без "отката" в пользу власти здесь не обходится.».
Наведені фрагменти статті не підлягають спростуванню та за винятком останнього речення не мають образливого чи наклепницького характеру. Речення наведеного фрагменту щодо «відкатів» не підлягає спростуванню, оскільки не містить конкретного визначення обставин, хоча і має ознаки образи та наклепу посадової особи місцевого самоврядування – міського голови.
Не стосується позивачів, а тому не може бути предметом судового захисту у даній справі така інформація: « … Керченский горисполком и тут всех обхитрил – сократил несколько вакантных должностей. Как говорится, для отчета, или в нашем случае для "прапорщика". А все раздутые департаменты и управления остались нетронутыми. Да и как тронуть? Кумовья, сыновья работают.».
Також не підлягає спростуванню така інформація: « … На строительство нового кладбища выделено 300 тыс. грн. Уж не потому ли, что похоронный бизнес есть одно из многих путей обогащения городского головы …». Друге речення наведеного фрагменту не містить тверджень щодо фактів, оскільки є припущенням у формі запитання. При цьому достовірність висловлювання щодо виділених коштів підтверджується позивачами, зокрема в позовній заяві (а.с. 2, 10).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наведені нижче твердження мають характер фактичної інформації, а тому за відсутності доказів їх достовірності підлягають спростуванню.
Зокрема, не доведена достовірність такої інформації відносно Осадчого О.В.: « … Кладбище – … основная линия обогащения мэра и его помощников …». Обґрунтовано була визнана судом недостовірною така інформація щодо міської ради: « … Сокращение расходов коснулось всех без исключения социальных программ.»; « … Дефицит средств на выплату зарплаты на 2009 год составил 9 млн. грн.»; « … запланирована на 2009 год реконструкция ул. Театральной (5,75 млн. грн.), Марат-4, Марат-5 (6,998 млн. грн.) и т.д.»; « … Уже и участок выделен под новое кладбище – в районе Мичурино…»; « … 10 миллионов в бюджете Керчи запланировано на третью очередь троллейбуса. Это та линия, которая по идее властей должна возить керчан на новое кладбище в Мичурино…».
При цьому колегія суддів відхиляє твердження апеляційної скарги щодо відсутності в рішенні суду обґрунтування неправдивості щодо оспорюваних висловів автора. Відповідно до частини 3 статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» додатково роз’яснено, що згідно з положеннями статті 277 Цивільного кодексу України і статті 10 Цивільного процесуального кодексу України обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.
Колегія суддів вважає доведеним недостовірність фрази зі статті ОСОБА_6 відносно Осадчого О.В.: « … Кладбище – … основная линия обогащения мэра и его помощников …», а також визнає, що останнє речення фрагменту « … Газификация города – еще одна гордость городского головы. Только опять недомолвок и обманов много. Газификация-то осуществляется за счет населения. И без "отката" в пользу власти здесь не обходится.» сформульовано у наклепницькій та образливій формі.
При цьому колегія суддів враховує те, що позивач у спірній статті згадується не як приватна особа, а як міський голова – головна посадова особа територіальної громади міста (частина 1 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 8-рн/2003 від 10 квітня 2003 року, межі допустимої інформації щодо посадових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.
У рішенні Європейського Суду з прав Людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 8 липня 1986 року зазначено: «У більш загальному плані свобода політичних дискусій лежить в самій основі концепції демократичного суспільства, якою пройнята вся Конвенція. Відповідно, межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.».
Колегія суддів знаходить наявність порушення особистих немайнових прав Осадчого О.В., разом з тим вважає стягнення на користь позивача коштів у даному випадку надмірним способом захисту. Враховуючи вимоги статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, а також висновки рішення Європейського суду у справі «Тома проти Люксембурга» від 29 березня 2001 року, в якому при визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди Європейський суд використав принцип, за яким сам факт визнання порушених прав є достатнім щодо справедливої сатисфакції, колегія суддів вважає за можливе та необхідне застосувати наведене правило.
Відтак, часткове задоволення позову Осадчого О.В. про визнання інформації недостовірною та зобов’язання спростувати інформацію, яка ганьбить честь та ділову репутації міського голови, є достатнім відшкодуванням завданої позивачу моральної шкоди. Враховуючи це, у позові Осадчого О.В. до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. слід відмовити, рішення суду в цій частині – скасувати.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для участі у справі в якості позивача Керченської міської ради АР Крим без відповідного рішення цього органу. Звернення до суду із відповідним позовом є дією в межах повноважень міського голови, передбачених пунктом 15 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
За таких обставин, апеляційна скарга не містить підстав для скасування рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 червня 2010 року в частині визнання недостовірною та спростування інформації, проте оскаржуване рішення підлягає зміні в цій частині та скасуванню з ухваленням нового – про відмову у позові в частині стягнення моральної шкоди на користь Осадчого О.В.
Відповідно до частини 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи наведене, на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського Суду з прав Людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 8 липня 1986 року, рішення Європейського суду по справі «Тома проти Люксембурга» від 29 березня 2001 року, статті 277 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 49 Закону України «Про інформацію», частини 1 статті 12 і пункту 15 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись частиною 5 статті 88, статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 червня 2010 року змінити в частині визначення інформації, яка підлягає визнанню недостовірною та спростуванню, а також судових витрат.
Викласти абзац 2 рішення суду з переліком недостовірної інформації у такій редакції:
«Визнати недостовірною таку інформацію, викладену в Бюлетені фракції Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція» «Голос керченської народної опозиції» № 3, січень 2009 року, відносно Осадчого Олега Володимировича:
« … Кладбище – … основная линия обогащения мэра и его помощников …»;
Щодо діяльності Керченської міської ради визнати недостовірною таку інформацію:
« … Сокращение расходов коснулось всех без исключения социальных программ.»
« … Дефицит средств на выплату зарплаты на 2009 год составил 9 млн. грн.»
« … запланирована на 2009 год реконструкция ул. Театральной (5,75 млн. грн.), Марат-4, Марат-5 (6,998 млн. грн.) и т.д.»
« … Уже и участок выделен под новое кладбище – в районе Мичурино…»
« … 10 миллионов в бюджете Керчи запланировано на третью очередь троллейбуса. Это та линия, которая по идее властей должна возить керчан на новое кладбище в Мичурино…»
Рішення суду в частині задоволення позову Осадчого Олега Володимировича Осадчого Олега Володимировича до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди – скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові Осадчого Олега Володимировича до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди – відмовити.
Абзац 6 рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_6 судових витрат змінити щодо розміру судового збору в дохід держави і визначити його сумі 8 (вісім) грн. 50 коп. Цей абзац в частині визначення судом розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залиши без змін.
В решті рішення суду Керченського міського суду АР Крим від 8 червня 2010 року – щодо покладення на ОСОБА_6 обов’язку зі спростуванні недостовірної інформації в газеті «Керченский рабочий» – залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді:
Л.О. Ломанова І.В. Кустова О.В. Притуленко