Судове рішення #14235222

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ


Справа № 22-ц-1221-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Зверєв Г.С.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого – судді     Ломанової Л.О.,

суддів                 Кустової І.В.,

Притуленко О.В.

при секретарі             Воронович К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим про визнання права власності на будівлі та земельну ділянку, за апеляційною скаргою Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 18 листопада 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим про визнання права власності на будівлі та земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що він є власником Ѕ частини будинку, який  знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадкування за заповітом. На належній до будинку земельній ділянці позивач здійснив самочинне будівництво. Враховуючи, що земельна ділянка належить йому як спадкоємцю, а самочинне будівництво не порушує прав інших осіб, п росив суд визнати за ним право на будівлі та на земельну ділянку 0,04 га в порядку спадкування.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 18 листопада 2009 року позов ОСОБА_4 був задоволений.

Не погодившись зі вказаним рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що про наявність позовної заяви ОСОБА_4 до Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим апелянт не знав, повісток та рішення суду не отримував. Судом першої інстанції необгрунтовано визнано доказом в підтвердження позовних вимог довідка Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим, згідно з якою позивачу належить земельна ділянка. Проте у довідці зазначено, що земельна ділянка знаходиться у його користуванні. Апелянт зазначає, що суд незаконно визнав право власності на земельну ділянку на підставі частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, оскільки позивачу надавалося право користування земельною ділянкою, а право власності не неї набуто не було. Апелянт вважає, що судом було залишено без уваги існування інших співвласників будинку, права та інтереси яких порушені при вирішенні питання щодо земельної ділянки. Крім того, суд не мав підстав відкривати провадження у справі, оскільки позовна заява не відповідала вимогам статей 119 – 120 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстави.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Матеріали справи свідчать про наявність рішення суду, яке набрало законної сили, за тотожним позовом ОСОБА_4 щодо визнання за ним права власності на самочинне будівництво (а.с. 14 – 18).

Ухвалюючи рішення в цій частині, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та ухвалив рішення з приводу раніше розглянутого спору.

Відповідно до частини 1 статті 310 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього Кодексу.

За таких обставин оскаржуване рішення в зазначеній частині підлягає  скасуванню із закриттям провадження.

Водночас колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду про можливість задоволення позову ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на земельну ділянку, оскільки рішення суду в цій частині не аргументовано жодним доводом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд визнати за ним право власності на  земельну ділянку, площею 0,04 га, у порядку спадкування (а.с. 1).

Виходячи зі змісту статей 1296 – 1299 Цивільного кодексу України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно із роз’ясненням, яке міститься в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Позивачем не було надано жодних доказів відносно його звернення для оформлення право на спадщину у вставленому законом порядку, а тому його позов не можна вважати таким, що підлягає задоволенню.

За таких обставин рішення суду щодо задоволення позову ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на земельну ділянку у порядку спадкування підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення – про відмову у позові.

Відповідно до частини 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, на підставі статей 1296 – 1299 Цивільного кодексу України, керуючись частиною 5 статті 88, статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 310, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 18 листопада 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, – відмовити.

Провадження у справі в частині позову ОСОБА_4 до Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим про визнання права власності на будівлі за адресою: АДРЕСА_1, – закрити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим сплачені при поданні апеляційної скарги судові витрати – судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:


Л.О. Ломанова І.В. Кустова О.В. Притуленко


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація