АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-2051-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Микитюк О.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
УХВАЛА
22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Авраміді Т.С.,
суддів: Притуленко О.В.,
Кустової І.В.,
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 20 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісній власності подружжя, в якому просила розділити майно, визнавши за нею право власності на 2/3 частки вказаного майна.
У ході розгляду справи, ОСОБА_4 та її представник звернулися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони експлуатації та постановки на майданчик ДАІ транспортних засобів: автомобіля ЗИЛ 130 СПГ держ. номер НОМЕР_1, автомобіля МАЗ 5432 держ. номер НОМЕР_2, автомобіля ЗИЛ 1303 НГ держ. номер НОМЕР_4, автомобіля ЗИЛ 130 держ. номер №НОМЕР_9, автомобіля ЗИЛ 431410 держ. номер НОМЕР_5, автомобіля ЗИЛ 130З НГ держ. номер НОМЕР_6, автомобіля ЗИЛ 431412 держ. номер № НОМЕР_7, автомобіля ВАЗ 21213 держ. номер НОМЕР_8, що зареєстровані за відповідачем ОСОБА_5
Заява мотивована тим, що зазначені автомобілі є предметом спору між сторонами, відповідач експлуатує це рухоме майно на свій розсуд, автомобілі зареєстровані за відповідачем, тому він може їх відчужити. Крім того, автомобілі не застраховані, тому можуть бути знищені, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Феодосійського міського суду від 20 серпня 2010 року заява ОСОБА_4 задоволена. Заявлений позов забезпечений шляхом заборони експлуатації та постановки на майданчик ДАІ автомобілів, на які право власності зареєстровано за позивачем.
Не погодившись з ухвалою суду відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що такий засіб забезпечення позову, як заборона експлуатації та постановки на майданчик ДАІ транспортних засобів, які є предметом спору, не є адекватним та співмірним змісту заявлених позивачкою вимог. На думку апелянта, користування відповідачем майном не перешкоджає виконанню в майбутньому рішення суду про розподіл майна, що є спільною сумісною власністю. Суд першої інстанції необґрунтовано взяв в якості підстав для забезпечення позову обставини щодо відчуження відповідачем автомобіля ЗИЛ 441510, який належить відповідачу особисто, оскільки отриманий ним в дар. Крім того, на спірні автомобілі накладений арешт, згідно ухвали суду від 22.07.2010 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони експлуатації та постановки на майданчик ДАІ транспортних засобів: автомобіля ЗИЛ 130 СПГ держ. номер НОМЕР_1, автомобіля МАЗ 5432 держ. номер НОМЕР_2, автомобіля ЗИЛ 1303 НГ держ. номер НОМЕР_4, автомобіля ЗИЛ 130 держ. номер №НОМЕР_9, автомобіля ЗИЛ 431410 держ. номер НОМЕР_5, автомобіля ЗИЛ 130З НГ держ. номер НОМЕР_6, автомобіля ЗИЛ 431412 держ. номер № НОМЕР_7, автомобіля ВАЗ 21213 держ. номер НОМЕР_8, що зареєстровані за відповідачем ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, які є співмірними із заявленими позивачем вимогами, існує реальна загроза невиконання чи утруднення рішення суду про розподіл майна.
З таким висновком не може погодитись колегія суддів, оскільки він суперечить вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_4 про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, зокрема транспортних засобів, вбачається, що ОСОБА_4 просить визнати за нею право власності 2/3 частини зазначеного майна, не визначивши які саме автомобілі підлягають виділенню їй у власність, а які - відповідачу.
А тому такі заходи забезпечення позову як заборона експлуатації транспортних засобів, які є спільною сумісною власністю сторін, не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, як того вимагають положення ст.152 ЦПК України, що свідчить про помилковість висновку суду в цій частині.
До того ж відповідно до п. 2 «Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» затвердженого Кабінетом Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1102 тимчасове затримання транспортного засобу на спеціальних майданчиках і стоянках проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до яких питання, що розглядається не відноситься.
Посилання суду першої інстанції, в якості підстав для вжиття заходів забезпечення позову на ті обставини, що відповідач відчужив один з належних йому автомобілів є необґрунтованими, оскільки цей автомобіль не є спірним, а ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 22 липня 2010 року на спірне майно накладений арешт.
Крім того, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув уваги на роз’яснення що містяться у п. 4 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно якого при встановленні відповідності виду заходів забезпечення позову, слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Між тим з матеріалів справи вбачається та неоспорюється сторонами, що ОСОБА_5 є суб’єктом підприємницької діяльності і використовує спірні автомобілі у господарській діяльності.
На підставі наведеного, колегія судів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК є підставою для скасування ухвали з постановленням нової про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
З урахуванням положень ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не приймає до уваги посилання представника позивача про скасування судом вказаних заходів забезпечення позов, оскільки це не є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали суду.
На підставі наведеного, керуючись ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 20 серпня 2010 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом заборони експлуатації та постановки на майданчик ДАІ транспортних засобів: автомобіля ЗИЛ 130 СПГ держ. номер НОМЕР_1, автомобіля МАЗ 5432 держ. номер НОМЕР_2, автомобіля ЗИЛ 1303 НГ держ. номер НОМЕР_4, автомобіля ЗИЛ 130 держ. номер №НОМЕР_9, автомобіля ЗИЛ 431410 держ. номер НОМЕР_5, автомобіля ЗИЛ 130З НГ держ. номер НОМЕР_6, автомобіля ЗИЛ 431412 держ. номер № НОМЕР_7, автомобіля ВАЗ 21213 держ. номер НОМЕР_8, що належать ОСОБА_5 – відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: