АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1766-Ф/10 Г Головуючий суду першої інстанції Кисельов Є.М.
С Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого судді: Авраміді Т.С.,
суддів Ломанової Л.О.,
при секретарі Притуленко О.В.,
Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про зміну умов договору найму жилого приміщення, третя особа - Комунальне підприємство «Аршинцево» за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, треті особи - Комунальне підприємство «Аршинцево», ВДРФО Керченського ГУ за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просила змінити умови договору найму квартири АДРЕСА_1 виділивши їй з малолітньою дитиною у користування кімнату площею 14,9 кв.м., а ОСОБА_7 з малолітньою дитиною у користування кімнату площею 15,6 кв.м., у спільному користуванні залишити жилу кімнату площею 11,8 кв.м., кухню, ванну кімнату, туалетну кімнату, коридор, балкон і лоджію та зобов’язати КП «Аршинцево» укласти з нею окремий договір найму.
Вимоги мотивовані тим, що позивач зі своєю малолітньою дитиною зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 Також в зазначеній квартирі проживають та зареєстровані ОСОБА_7 зі своєю малолітньою дитиною. З 2008 року між ними стали виникати суперечки з приводу користування жилою площею.
ОСОБА_7 пред’явила до суду зустрічний позов, в якому просила визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право користування вказаною квартирою з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 11 серпня 2010 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
ОСОБА_6, не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про зміну умов договору найму, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.
В якості доводів апелянт вказує, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального права, дійшов необґрунтованого висновку, що зміна умов договору найму за варіантом, запропонованим позивачкою, призведе до порушення прав відповідача та її малолітньої дитини, оскільки погіршаться їх житлові умови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 щодо зміни договору найму жилого приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що виділення відповідачу з її дитиною у користування жилої кімнати площею 15,5 кв.м., призведе до погіршення житлових умов відповідачки та її малолітньої дитини.
З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони по справі: ОСОБА_6 зі своєю дитиною – ОСОБА_8 2005 року народження зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 Також в зазначеній квартирі проживає та зареєстрована ОСОБА_7 зі своєю дитиною – ОСОБА_9 2005 року народження.
Вказана квартира складається з трьох ізольованих кімнат: кімната І площею 15,5 кв.м., кімната ІІ площею 14,9 кв.м., кімната ІІІ площею 11,8 кв.м., кухні площею 9,2 кв.м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м., туалетної кімнати площею 1,1 кв.м., коридору 11,4 кв.м., балкону та лоджії. Жила площа квартири складає 42,2 кв.м., загальна площа квартири – 66,6 кв.м.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
Враховуючи, що виділення відповідачу з її дитиною у користування кімнати площею 15,5 кв.м. з лоджією, а позивачу з дитиною кімнати - 14,9 кв.м., із залишенням у спільному користуванні сторін: кухні, ванної кімнати, туалетної кімнати, коридору, балкону, не призведе до штучного погіршення житлових умов і не створить підстав для постановки вказаних осіб на облік, як таких, що потребують поліпшення житлових умов, висновок суду першої інстанції про порушення житлових прав відповідачки та її малолітньої дитини внаслідок зміни умов договору, є помилковим.
Наведене свідчить про обґрунтованості доводів апеляційної скарги.
Разом з тим, умови за якими позивач просить змінити договір найму, а саме: залишення лоджії у спільному користуванні, не можуть бути прийняти, оскільки згідно технічної документації вихід на лоджію проходить через кімнату, що виділяється відповідачці, а тому лоджія не може бути залишена в загальному користуванні і підлягає виділенню у користування відповідачці ОСОБА_7 з її дитиною разом з жилою кімнатою площею 15,6 кв.м.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про зміну умов договору найма ухвалене з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Згідно ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі наведеного положень ст.104 ЖК України, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 серпня 2010 року – задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 серпня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про зміну умов договору найму жилого приміщення – скасувати.
Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про зміну умов договору найму жилого приміщення – задовольнити частково.
Змінити умови договору найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 виділивши ОСОБА_6 з її дитиною ОСОБА_8, 2005 року народження у користування жилу кімнату площею 14,9 кв.м., а ОСОБА_7 з її дитиною ОСОБА_9, 2005 року народження жилу кімнату площею 15,6 кв.м. з лоджію;
жилу кімнату площею 11,8 кв.м., кухню, ванну кімнату, туалетну кімнату, коридор, балкон залишити у загальному користуванні.
Зобов’язати Комунальне підприємство «Аршинцево» укласти з ОСОБА_6 окремий договір найму жилого приміщення.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування судових витрат 45 (сорок п’ять) гривень 50 коп.
В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 серпня 2010 року – залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: