АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

     Справа № 22-ц-1727-Ф/10 Г   Головуючий суду першої інстанції      Левченко В.П.

С Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції      Авраміді Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

7 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого судді: Авраміді Т.С.,

суддів     Моісеєнко Т.І.,

при секретарі Полянської В.О.,

Джан Е.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 вересня 2010 року,

                                                             ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року   ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування майнової шкоди 6860 грн. та моральної шкоди 2000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить  квартира АДРЕСА_1.  У лютому 2010 року відбулося залиття її квартири з вини відповідача, який проживає в квартирі     № НОМЕР_1 у цьому ж будинку та є її власником. Внаслідок залиття її квартира пошкоджена, позивачці завдана  майнова та моральна шкода.    

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 22 вересня 2010 року у позові відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду представник позивача – ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить вказане судове рішення скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та надання неналежної оцінки доказам.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з’явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.  

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з  недоведеності позивачем факту залиття належної їй квартири з вини відповідача, та як наслідок цього  завдання матеріальної та моральної шкоди, що стало підставою для відмови у позові.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів, оскільки суд дійшов такого висновку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідачу ОСОБА_7 належить на праві приватної власності квартира  АДРЕСА_2, що знаходиться в цьому будинку поверхом вище.

Згідно акту від 27 квітня 2010 року, що складений комісією ЖЕД №3 при обстежені квартири АДРЕСА_1 встановлені сліди залиття квартири (у коридорі сліди підтьоків засохлі і вкриті плісенню, у залі на стелі жовта смуга, шпалери відійшли від стін і на шпалерах чорні плями, у ванній також сліди засохлі і криті плісенню) (а.с.4).

Відповідно до довідки ЖЕД № 3 (а.с. 62), при обстеженні квартири № НОМЕР_1, що належить відповідачу і знаходиться поверхом вище квартири позивача, було виявлено, що  в газовій колонці лопнула трубка подачі теплої води, у наслідок чого відбулося залиття.

Свідок – ОСОБА_10 допитаний у суді першої інстанції пояснив, що замінив електропроводку квартири № НОМЕР_2, яка перегоріла, при цьому зазначив, що у розподільній коробці були сліди потьоків.

Згідно висновку експертного дослідження № 66-72/6 від 29 квітня 2010 року, проведеного за заявою ОСОБА_6 судовим експертом Бюро судових експертиз МПП «СБ» - ОСОБА_11, розмір майнової шкоди заподіяний позивачу залиттям квартири складає 6340 грн.(а.с.25-51).

    Таким чином, сукупність наданих позивачем і досліджених судом доказів,  підтверджують факт затоплення квартири позивачки внаслідок пориву  труби подачі гарячої води в газовій колонці наприкінці січня 2010 року у квартирі ОСОБА_7

 Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Таким чином, власники житла безпосередньо зобов'язані утримувати майно, що розташоване в межах житлового будинку (квартири), що їм належить.

Проте, у квартирі ОСОБА_7 лопнула труба подачі теплої води в газовій колонці, що спричинило затоплення квартири і як наслідок залиття квартири № НОМЕР_2, що належить позивачці, у наслідок чого останній була заподіяна майнова шкода у розмірі 6340 грн.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, деліктне законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначеним цивільно-процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме  на відповідача  покладений обов’язок  доведення відсутності його вини  в завданні шкоди позивачу.

Суд, на порушення вимог  статей 212-215 ЦПК України, у достатньому обсязі  не визначився з характером спірних відносин, не дав належної оцінки наданих позивачем доказам  та її поясненням, не встановив та не зазначив у рішенні причини залиття квартири позивача, не визначився з особою, відповідальною за завдану шкоду, фактично поклав лише на позивачку  обов’язок доведення наявності вини відповідача в залитті квартири й не навів мотивів та обставин, з огляду на які вважав спростованою презумпцію вини заподіяювача шкоди.

Посилання суду першої інстанції, як на підставу для відмови у позові на те, що позивачкою не доведено коли саме  відбулося затоплення  - його дату, зазначивши, що зі слів ОСОБА_6 залиття відбулося у лютому 2010 року, а згідно довідки ЖЕД № 3 залиття квартири відповідача сталося наприкінці січня 2010 року, є необґрунтованими, оскільки неузгодження лише щодо дати (місяця), коли відбулося затоплення квартири позивачки,  не спростовують самого факту залиття квартири позивачки з вини відповідача – внаслідок пориву  труби подачі гарячої води в газовій колонці наприкінці січня 2010 року у квартирі ОСОБА_7, що спричинило затоплення його квартири та як наслідок залиття квартири № НОМЕР_2 .

Також, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги експертне дослідження № 66-72/6 від 29 квітня 2010 року, проведеного за заявою ОСОБА_6 судовим експертом Бюро судових експертиз МПП «СБ» - ОСОБА_11, яким встановлена вартість необхідних ремонтних робіт, оскільки згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.  

Підстави вважати, що вищевказане експертне дослідження є недопустимим або неналежним доказом відсутні.

Відповідачем не надано доказів, які б спростували висновок  щодо розміру майнової шкоди, заподіяної позивачу залиттям квартири, у сумі 6340 грн.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач не довів суду відсутність своєї вини у залитті квартири, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення майнової шкоди підлягають частковому задоволенню, так з ОСОБА_7 слід стягнути на користь позивача майнову шкоду у розмірі 6340 грн.

Також, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки пошкодження з вини відповідача внаслідок залиття квартири, яка належить позивачці на праві приватної власності, безумовно спричинило ОСОБА_6 душевних страждань.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода (яка, зокрема, виражається у душевних стражданнях заподіяних пошкодженням майна), завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Однак, враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, ступень вини та вимоги розумності і справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 200 грн.

Наведене свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що відповідно до  вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

    На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3,4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,    

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 вересня 2010 року – задовольнити частково.

Рішення  Керченського міського суду АР Крим від 22 вересня 2010 року  – скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення майнової та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування майнової шкоди 6340 (шість тисяч триста сорок) грн., у відшкодування моральної шкоди 200 (двісті) грн.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування судових витрат 180 (сто вісімдесят) грн. 40 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: