АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1876-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Хачикян А.Х.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді Авраміді Т.С.

Суддів:     Моісеєнко Т.І.,

Полянської В.О.,

при секретарі Джан Е.Е.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням шляхом анулювання реєстрації відповідачів, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Кіровського районного суду АР Крим  від 12 жовтня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, про усунення перешкод у користування нежилим приміщенням – будинком АДРЕСА_3, Кіровського району АР Крим та анулювання реєстрації відповідачів за вказаною адресою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є власником нежилого приміщення за вищевказаною адресою. З 1989 року у вказаному нежилому приміщенні проживали відповідачки, які у зв’язку з наданням ним у користування квартири АДРЕСА_1 АР Крим, у цьому приміщенні не проживають. Однак відповідачі зареєстровані за вказаною адресою та добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку не бажають, чим перешкоджають позивачу у праві користуванні, розпорядження нерухомим майном.  

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим  від 12 жовтня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено: визнано відповідачів такими, що втратили право користування вищевказаним приміщенням.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вказане судове рішення скасувати та закрити провадження у справі.

В якості доводів ОСОБА_7 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи, що на думку апелянта призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 цієї ж статі встановлено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без поважних причин не проживають у жилому приміщенні, що розташовано за адресою: АДРЕСА_3 Кіровського району АР Крим, а тому їх необхідно визнати такими, що втратили право користування вказаним приміщенням.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_6 просить усунути перешкоди у користування нежилим приміщенням – будинком АДРЕСА_3 Кіровського району АР Крим, анулювавши реєстрацію відповідачів за вказаною адресою на підставі положень ст.391 ЦК Укарїни.

Під час розгляду справи ОСОБА_6 позовні вимоги не змінював.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового.

Визнавши відповідачів такими, що втратили право користування спірним приміщенням, що розташоване АДРЕСА_3 Кіровського району АР Крим, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог,  порушивши норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 1985 року проживали та були зареєстровані у приміщенні, що розташовано АДРЕСА_3 Кіровського району АР Крим.

Рішенням виконкому Старокримської  міської ради №119 від 12 липня 2006 року Поздоровій видано ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_1 Кіровського району, АР Крим, в якому вона проживає до теперішнього часу.

На підставі свідоцтва про право власності від 2 лютого 2009 року ОСОБА_6 є власником нежитлової будівлі  з прибудовами А, А1, А2, сарай,Б, брама,1, розташованих за адресою АДРЕСА_3 Кіровського району АР Крим (а.с.37).

 Статтею 41  Конституції України та ст.  1  Першого протоколу до
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна
приєдналася   17   липня   1997   року  відповідно    до   Закону України від 17
липня 1997 року  № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав
людини   і   основоположних   свобод   1950   року,   Першого   протоколу   та
протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності
права приватної  власності,  який  означає право  особи  на  безперешкодне
користування    своїм    майном    та   закріплює    право    власника   володіти,
користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд
вчиняти щодо свого майна будь-які угоди,   відповідно   до   закону за своєю
волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України,).

Гарантуючи право власності, закон надає власнику вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Отже наявність реєстрації  відповідачів у належному на праві власності приміщенню за відсутністю відповідних договірних відносин з ОСОБА_6,  є порушенням  прав позивача і перешкодою у користуванні та розпорядженні власністю, оскільки сам факт реєстрації ускладнює реалізацію цих правоможливостей.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо користування спірним приміщенням,  на підставі положень ст.ст.16,391 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що права позивача порушені і підлягають судовому захисту.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_6 про усунення перешкод підлягають частковому задоволенню шляхом зняття з  реєстраційного обліку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 Кіровського району АР Крим. В задоволенні іншої частини позову слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.ст. 16,391 ЦК України, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково

         Рішення Кіровського районного суду АР Крим  від 12 жовтня 2010 року скасувати.

         Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням шляхом анулювання реєстрації відповідачів задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні власністю шляхом зняття з  реєстраційного обліку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 Кіровського району АР Крим. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: