Справа  № 2-1337/11 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25  січня    2011 року                             м. Феодосія

Феодосійський міський  суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді     Микитюк  О.А., при секретарі - Марічевій С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до   ОСОБА_2  про  визнання  права  власності   на  квартиру,

                        встановив:

Позивач  звернувся  до  суду із  позовом   до    ОСОБА_2  про   визнання  права  власності  на  квартиру  АДРЕСА_1.  Позовні  вимоги  мотивовані  тим,  що 28  грудня  2006  року  між  її  племінницею,  відповідачем  у  справі – ОСОБА_2,  та  ОСОБА_3  був    укладений  нотаріально  посвідчений  договір  купівлі-продажу вище  зазначеної квартири. Договір     зареєстрований  в БТІ  м.  Феодосії.  Але  квартиру фактично  купувала  вона і  гроші  сплачувала  за  квартиру  також  вона,  про  що  свідчить  розписка  ОСОБА_3 Вона   дійсно  надала  згоду на укладання  такого  договору  на  ім.,я  племінниці,  оскільки  була  громадянкою  Росії  і  не  мала  ідентифікаційного  коду громадянина  України,    а  тому  не  мала  змоги  оформити  договір  на  себе. Між  нею  та  плиміницею  було  досягнуто  домовленості, що  після  отримання  нею  усіх  необхідних  документів,  остання  переоформить  договір  на  неї як  на  власника  квартири. Відповідач   спочатку відмовлялась   від   переоформлення   квартири,  але  згодом  надала  довіреність  на  ОСОБА_5  Згідно  довіреності  вона,  позивач,  може    купити  спірну  квартиру  у  відповідача,  але змоги   зробити  це  вдруге  вона  не  має,  тому  просить  визнати  за  нею  право  власності  на   квартиру.

В  судовому  засіданні  позивач  підтримала  свої  позовні  вимоги  в повному  обсязі  і просила  їх  задовольнити.

Представник  відповідача  за  довіреністю  позов  визнала  повністю  і  не  заперечувала  проти  його  задоволення. Суд,  у  відповідності до  вимог  ст. 174 ЦПК  України   відмовив  у  визнання  позову,  оскільки  останній  суперечить  закону. Представник  позивача  суду  пояснила,  що   дійсно  ,  зі  згоди  ОСОБА_1, між  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3   був  укладений  договір   купівлі-продажу  вище зазначеної  квартири,  але  фактично  квартиру  купила  позивач у справі. ОСОБА_2  на  тепер   надала   нотаріально  посвідчену   довіреність  на  її  ім,я  для  продажу  спірної  квартири  ОСОБА_1,  але  остання,   є  пенсіонером  і  не може  вдруге  купити свою  ж   квартиру,  тому  вона не  заперечує  проти  визнання  права  власності на  спірну  квартиру  за  позивачем.

Суд,  вислухавши позивача,  представника  відповідача,  дослідивши  матеріали  справи,  вважає  позов  не  заснованим  на  законі та  таким  що  не  підлягає  задоволенню  з  наступних  підстав.

Судом  встановлено,  що 28 грудня  2006  між  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3 укладений   нотаріально  посвідчений  договір  купівлі-продажу,  у  відповідності  до  якого  ОСОБА_3  продала, а   ОСОБА_2  купила  квартиру  АДРЕСА_1. Договір  зареєстрований в реєстрі  №  3351 (а.с.14).  Договір  зареєстрований   в Реєстрі  прав  власності на нерухоме  майно  ( а.с. 15).

22  березня  2010  року  на  ім,я  ОСОБА_2  замість    договору  купівлі-продажу   від 28.12.2006  року,  на  підставі  рішення  виконкому  Феодосійської  міської  раи   від  19  лютого 2010  року,   видано свідоцтво  про право  власності  на  нерухоме  майно (а.с. 17),  яке  також  зареєстровано  в Реєстрі  прав  власності на  нерухоме  майно  (а.с.18).

16  листопада  2010   року ОСОБА_2   оформила  нотаріальну посвідчену довіреність  на  ім.,я  ОСОБА_5 ,  з  якої  вбачається  що   остання  уповноважена   бути  представником ОСОБА_2  перед  представниками  та    третіми  особами  по  питанню  продажу ОСОБА_1. спірної  квартири.  Довіреність  видана терміном  на  три  роки, тобто  до  16.11.2013  року.

У  відповідності  до  вимог  ст.  11  ЦПК  України суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.  Згідно  із вимогами ст. 60  ЦПК України кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У  відповідності  до  ст. 15,16  ЦК  України кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно  із  вимогами ст. 328 ЦК   України  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Захист  цивільних  прав -  це  передбачені  законом  способи  охорони цивільних  прав у  разі  їх  порушення чи  реальної небезпеки  такого  порушення, а власник  порушеного  права може  скористатися  не  будь-яким, а встановленим  законом  способом  захисту  порушеного  права.

Отже,  суду  не  надано  доказів,  що  право  ОСОБА_1  порушене  або невизнане, або оспорюється  будь  ким,  оскільки  вона  особисто  за  власним  бажанням  оформила  договір  купівлі-продажу спірної  квартири на  ОСОБА_2,  про  що в судовому  засіданні  не  заперечувала  позивач,  посилаючись  на  те, за  домовленістю  між  нею  та  відповідачем,  згодом  квартиру  необхідно  було  переоформити  на  її  ім.,я,  але  яким  чином  не  визначалось. Відповідачем  видана  довіреність  на  продаж ОСОБА_1. спірної  квартири і вона  не  заперечує  проти переоформлення квартири на  позивача, що  свідчить про  відсутність  спору  між   сторонами  у  справі.

Крім  того,  позивачем  не  вказано   правових  підстав, за  яким  суд повинен  визнати  право  власності на спірну  квартиру  за  нею.

 Враховуючи  вище  наведене  суд  не  вбачає  правових  підстав  для  задоволення  позову і визнання  права  власності  на  спірну  квартиру за  позивачем.

На  підставі   викладеного,  керуючись  ст. 6,10,60, 213-215  ЦПК  України,  суд  

        вирішив:

В  задоволенні  позову ОСОБА_1  до   ОСОБА_2  про  визнання  права  власності   на  квартиру АДРЕСА_1  відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Феодосійський  міський  суд   шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної  скарги.  У  разі  подання  останньої   рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий         (підпис)                 О.А. Микитюк

Копія  вірна:   суддя-                               секретар -