РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Чистякової Т.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі: Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_5, Виконавчий комітет Зуйської селищної ради Білогірського району АР Крим, Відділ містобудування, архітектури і ЖКГ Білогірської райдержадміністрації АР Крим, про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИЛА:
12.10.2010року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_5, Виконавчий комітет Зуйської селищної ради Білогірського району АР Крим, Відділ містобудування, архітектури і ЖКГ Білогірської райдержадміністрації АР Крим, про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_2, зобов’язавши відповідачів провести переобладнання вхідної двері квартири №3 вказаного будинку, стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі без дозволу Виконавчого комітету Зуйської селищної ради Білогірського району АР Крим здійснили переобладнання вхідної двері таким чином, що вона змінила напрямок відкриття (тепер відкривається не в середину квартири, а в напрямку сходової площадки) та у відкритому положенні значно зменшує розрахункову ширину сходової площадки, що виключає можливість позивачу відкрити його двері та обмежує його право у користуванні майном.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала, пояснивши, що переустановлення вхідної двері не є переобладнанням чи переплануванням і тому не потребує дозволу органу самоврядування. Вважає, що не чинить будь-яких перешкод позивачеві у користуванні його квартирою і не перешкоджає вільному руху мешканців будинку.
Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала, пояснивши, що мешкає в іншому місті, переустановлення двері не здійснювала. Крім того, пояснила, що переустановлення вхідної двері не є переобладнанням чи переплануванням і тому не потребує дозволу органу самоврядування.
Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року позовну заяву задоволено частково. ОСОБА_2 ОСОБА_3 зобов’язано провести за свій рахунок переобладнання вхідної двері квартири АДРЕСА_1 таким чином, щоб у відчиненому положенні двері не зменшували розрахункову ширину сходової площадки. З відповідачів на користь позивача у солідарному порядку стягнено судовий збір у розмірі 8,50 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. В решті позову відмовлено.
____________________________________________________________________________
Справа №22-ц/0190/529/11 Головуючий в першій
інстанції, суддя – Куртлушаєв М.І.
Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Доводи скарги зводяться до того, що судом не встановлено – як саме і яким самим майном відповідачі перешкоджають позивачу у користуванні. Рішення ґрунтується на припущеннях і не обґрунтоване будь-якими доказами. Крім того, в рішенні є посилання на акт обстеження №115 від 23.11.2010 року, відповідно до якого при відчиненні двері у квартиру №3 прохід через сходову площадку не обмежується, тобто підстави, передбачені ст. 391 ЦК України, для задоволення позову відсутні. На думку апелянта, суд безпідставно прийняв до уваги у якості доказу акт від 06.10.2010 року, складений посадовими особами Зуйської селищної ради, оскільки акт складений у відсутність відповідачів, крім того, складений особами, до компетенції яких такі дії не відносяться. Тобто, цей акт не є допустимим доказом відповідно до вимог ч.2 ст. 59 ЦПК України. Також апелянт вказує на те, що суд безпідставно не взяв до уваги її доводи про те, що переустановлення вхідної двері не є переобладнанням у розумінні п.1.4.3 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства №76 від 17.05.2005 року.
ОСОБА_3 також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги, поданої ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_3 вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги той довід, що акт, на який посилається позивач, не стосується її, оскільки вона двері не встановлювала, крім того, вона з березня 2002 року проживає в м. Києві.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та відповідачів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив із його обґрунтованості. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи та законодавству.
Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві власності належить 1\2 частка квартири АДРЕСА_2, інша 1\2 частка вказаної квартири належить ОСОБА_5 – третій особі по справі, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету позову.
Квартира №3 в цьому ж будинку належить на праві спільної часткової власності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Згідно акту обстеження комісії Зуйського комбінату комунальних підприємств №115 від 23.11.2010року у житловому будинку АДРЕСА_1 встановлено, що двері квартири №3 відчиняються зліва направо на сходову площадку, двері квартири №4 відчиняються усередину квартири наліво. Розмір сходової площадки квартир №3 та №4 складає 155 х 115см. Відстань між дверними полотнами квартир №3 та №4 складає 40 см. Двері квартири №3 у відкритому положенні з урахуванням радіусу руху займає 76 см. При відчиненні двері квартири №3 прохід через сходову площадку не обмежується ( а.с.44)
Колегія суддів не може прийняти до уваги акт від 06.10.2010року ( а.с.6), складений посадовими особами Зуйської селищної ради, оскільки з нього не вбачається якою саме комісією він складений, його складено за відсутності сторін, крім того в компетенцію посадових осіб Зуйської селищної ради не входить складання таких актів, визначення порушення норм ДБН, тому він не є належним доказом по справі в розумінні ст.59 ЦПК України.
Крім того, двері квартири не є відчиненими постійно, тому доводи позивача стосовно того, що зазначені двері заважають йому користуватися своєю квартирою є надуманими і не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач не надав суду доказів, підтверджуючих обґрунтованість його вимог. Підстави для задоволення позову за ст.391 ЦК України відсутні.
Відповідно до п.1, 3 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, то рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.. 303, 309 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року скасувати. Ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_5, Виконавчий комітет Зуйської селищної ради Білогірського району АР Крим, Відділ містобудування, архітектури і ЖКГ Білогірської райдержадміністрації АР Крим, про усунення перешкод у користуванні майном, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: Чистякова Т.І. Філатова Є.В. Любобратцева Н.І.