Справа № 2-а-2013/11/0121
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 лютого 2011 року м. Феодосія
Суддя Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим Бистрякова Д.С.,
розглянувши у порядку скороченого провадження справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим про зобов’язання Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 13.06.2010 року у сумі 1955,40 грн., та про зобов’язання Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим нараховувати і виплачувати її державну соціальну допомогу в розмірі 30% пенсії за віком щомісячно, починаючи з 01 січня 2011 року протягом дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 з вернулася до суду із позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим про зобов’язання Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 13.06.2010 року у сумі 1955,40 грн. та про зобов’язання Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим нараховувати і виплачувати її державну соціальну допомогу в розмірі 30% пенсії за віком щомісячно, починаючи з 01 січня 2011 року протягом дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року. Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус «дитини війни» та згідно із положенням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідач зазначені виплати здійснював не в повному обсязі, внаслідок чого позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Від представника відповідача в десятиденний строк заперечень чи заяви про визнання позову до суду не надійшло.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 21 Конституції України, зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
При вирішенні спору суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами і з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду в м. Феодосії АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та суб’єктами владних повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона являється особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується паспортом та посвідченням, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений: з січня по березень – 695 грн.; з квітня по червень -706 грн.; з липня по вересень – 709 грн. з жовтня по листопад 723 з грудня 734 грн., відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 2857-6 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений з січня 2011 року – 750 грн.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 статті мінімального розміру пенсії за віком. Таку позицію висловив Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 18 березня 2009 року (Бюлетень законодавства і юридичної практики України № 7 2009 рік).
Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
Згідно статті 9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АРК є належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги.
Статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати щомісячної державної соціально допомоги дітям війни.
В порушенні вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач – суб’єкт владних повноважень не надав суду доказів стосовно того, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати сум згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право відповідач проводити заявлені виплати за рахунок інших платежів.
На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме донарахуванню підлягає щомісячна державна соціальна допомога у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13 червня 2010 року по 23 лютого 2011 року.
Одночасно суд прийшов до висновку про те, що не може бути перерахована та стягнута з відповідача сума недоплаченої грошової допомоги, оскільки суд не уповноважений призначати, здійснювати перерахунок державної грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, як і інших видів державної допомоги, не може вторгатися в компетенцію державних органів, підмінювати їх. Такі виплати у даному випадку здійснює Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим.
Також, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є протиправною, таку позицію висловив Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 18 березня 2009 року та від 28 квітня 2009 року (Бюлетень законодавства і юридичної практики України № 7 2009 рік).
Вирішуючи питання про зобов’язання відповідача в подальшому, тобто з 01 січня 2011 року протягом дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, виплачувати позивачу державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як особі, що має статус «діти війни», щомісячно, суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню частково за період з 01 січня 2011 року по день винесення постанови 23 лютого 2011 року, вимоги про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати позивачу державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як особі, що має статус «діти війни», щомісячно, заявлені передчасно, тобто на невизначений період майбутнього, а тому підстав в теперішній час для їх задоволення не має. Суд в задоволенні даної вимоги відмовляє, при цьому у позивача в подальшому не буде перешкод для захисту своїх прав, якщо відповідач знов допуститься фактичного їх порушення.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до частини 3 ст. 94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 03,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 8, 9, 70-72, 86, 99, 183-2 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим (м. Феодосія вул. Українська, 44) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1), доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 13 червня 2010 року по 23 лютого 2011 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) з Державного бюджету України судові витрати у сумі 03,40 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду АР Крим через Феодосійський міський суд у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкт владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бистрякова Д.С.