Справа № 22-ц-368/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Бейко М.А.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.
секретаря Вінтоняк О.І.
з участю відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
представників ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» м.Київ до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» м.Київ про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» м.Київ на рішення Калуського міськрайонного суду від 20 січня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
у листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що 15.08.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 15 000 грн. терміном по 12.08.2011 року з умовою сплати 24 % річних за користування кредитом. В якості забезпечення виконання зобов’язання 15.08.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого остання солідарно відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання ОСОБА_2 Станом на 14.10.2010 року загальна заборгованість ОСОБА_2І по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та інших нарахувань становила 21 047,82 грн. Тому банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона дійсно 15.08.2008 року уклала з «ВіЕйБі Банк» кредитний договір на суму 15 000 грн., також укладено договір поруки між банком і її поручителем ОСОБА_3 Однак грошові кошти за договором вона не отримала. В листопаді 2010 року із направленої судом копії позовної заяви банку дізналась, що має заборгованість по кредиту в сумі 21 047,82 грн. Тоді з’ясувала, що банк видав гроші не їй, а ОСОБА_7, чого остання не заперечувала і підтвердила письмовою розпискою. Незаконними діями працівників банку їй завдано моральних страждань з приводу безпідставного позову. Тому просила визнати недійсним вказаний кредитний договір за його безгрошовістю та стягнути з банку 1600 грн. моральної шкоди.
Рішенням Калуського місьрайонного суду від 20 січня 2011 року в первісному позові відмовлено за недоведеністю вимог. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано укладений 15.08.2008 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 кредитний договір № 8/08/64-05/б на суму 15 000 грн. під 24 % річних не дійсним та стягнуто з банку на користь ОСОБА_2 1 000 грн. моральної шкоди і судові витрати.
В апеляційній скарзі ПАТ «ВіЕйБі Банк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права зазначає, що 15.08.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на суму 15 000 грн., відповідно до п. 2.2 якого кредит надано однією сумою в безготівковій формі шляхом перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позичальника. На виконання п. 2.2 договору 15.08.2008 року з ОСОБА_2 укладено договір про відкриття банківського картрахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи. Платіжна картка разом із запечатаним конвертом з ПІН-кодом видана ОСОБА_2 того ж дня, що стверджується її розпискою та меморіальним ордером від 15.08.2008 року про надання кредиту в сумі 15 000 грн. 18.08.2008 року ОСОБА_2 зняла кошти з карткового рахунку. Судом не з’ясовано всі обставини справи та не досліджено всі докази, про що свідчать клопотання ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 про розгляд справи без їх участі, не допитана ОСОБА_7 Рішення суду не відповідає вимогам п. 3 ст. 215 ЦПК України щодо мотивів відхилення доказів банку про наявність підстав для застосування положень ст. ст. 526, 527, 553, 554, 625, 1054 ЦК України.
Крім того, рішення суду не може ґрунтуватися на поясненні свідка для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця. Також, банк не несе відповідальності за порушення ОСОБА_2 Правил користування платіжними картками чи за зняття з її карткового рахунку коштів третіми особами, оскільки ОСОБА_2 зобов’язувалась не передавати картку та ПІН-код у користування третім особам. Підставою задоволення вимог відшкодування моральної шкоди суд вважав звернення банку з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, що суперечить ст. 55 Конституції України про гарантоване право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів. Інших доводів про завдання ОСОБА_2 моральних страждань суд не навів. Вважаючи у зв’язку із наведеними обставинами оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, апелянт просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором і відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2
В засіданні апеляційного суду представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» апеляційну скаргу з наведених підстав підтримала. Крім того, доповнила, що нарахована плата в сумі 1 659,26 грн. за пропуск платежів є неустойкою за прострочення позичальником термінів погашення заборгованості.
Відповідачі та їх представник вимоги апеляційної скарги заперечили, посилаючись на ст.1051 ЦК України, зазначили, що гроші за кредитом ОСОБА_2 одержані не були.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Встановлено і цього не заперечують сторони, що 15.08.2008 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 8/08/64-05/б, відповідно до якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 15 000 грн. терміном по 12.08.2011 року з умовою сплати 24 % річних за користування кредитом. В якості забезпечення виконання зобов’язання 15.08.2008 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого остання солідарно відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк» і задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що банк не довів факт передачі ним грошової суми відповідачці ОСОБА_2 та її прийняття останньою, що підтверджується власноручно написаною заявою свідка ОСОБА_7, тому кредитний договір є безгрошовим.
При цьому суд виходив з того, що позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в ст. 203 ЦК України. Згідно з правилом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).
Відповідно до ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК України, при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошевість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України).
Суд цих вимог закону не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про те, що вимога про визнання кредитного договору недійсним підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7 Указуючи на безгрошевість кредитного договору і покладаючись на показання свідка, суд не встановив, що кредитний договір був укладений відповідачкою під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ст. ст. 230 - 233 ЦК України), унаслідок чого допускаються в якості доказів пояснення свідків і правочин визнається недійсним.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорено сторонами, що 15.08.2008 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 15 000 грн., а з ОСОБА_3 було укладено договір поруки за виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитом.
У відповідності зі ст. 303 ч. 2 ЦПК України апеляційним судом встановлено, що на виконання п. 2.2 кредитного договору 15.08.2008 року з ОСОБА_2 укладено договір про відкриття банківського картрахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи. Платіжна картка разом із запечатаним конвертом з ПІН-кодом видана ОСОБА_2 того ж дня, що стверджується її розпискою та меморіальним ордером від 15.08.2008 року про надання кредиту в сумі 15 000 грн. 18.08.2008 року ОСОБА_2 зняла кошти з карткового рахунку.
Визнаючи кредитний договір недійсним у зв'язку з його безгрошовістю, суд першої інстанції не звернув увагу на проголошену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, яка може бути спростована з підстав, установлених законом.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Порушуючи вимоги зазначених вище норм матеріального та процесуального права суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи позивача про наявність підстав для застосування при вирішенні справи положень ст. ст. 526, 527, 553, 554, 625, 1054 ЦК України. За таких обставин постановлене судове рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов укладеного кредитного договору і договору про відкриття банківського картрахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи згідно меморіального ордеру № 14065 від 15.08.2008 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» перерахував на картковий рахунок ОСОБА_2 кошти в сумі 15 000 грн. Згідно розписки від 15.08.2008 року ОСОБА_2 отримала платіжну картку у непошкодженому стані та запечатаний конверт з ПІН-кодом, з Правилами користування карткою ознайомлена та зобов’язується їх дотримуватись.
Як видно із виписки з карткового рахунку ОСОБА_2 протягом 18-19 серпня 2008 року із карткового рахунку знято готівкою всю суму наданого кредиту.
ОСОБА_2 систематично не виконувала умови договору щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів. У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором загальна заборгованість по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитними коштами відповідно до Розрахунку заборгованості станом на 14 жовтня 2010 року становить 21 047,82 грн., в тому числі: 12 858,65 – заборгованість по сплаті кредиту; 3 971,84 грн. – заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 2 558,07 грн. – комісія за розрахункове обслуговування; 1 659,26 грн. – плата за пропуск платежів (неустойка за прострочення позичальником термінів погашення заборгованості).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, ОСОБА_2 та поручитель ОСОБА_3 відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Визначаючи суму неустойки на користь банку судова колегія враховує, що згідно вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи ОСОБА_2, що прострочення виконання зобов’язання мало місце із причин її необізнаності та відсутності коштів, а також інші обставини даної справи.
Колегія суддів вважає, що ці обставини мають істотне значення для визначення розміру неустойки, що є підставою для зменшення суми неустойки до 200 грн.
Оскільки підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним не встановлено, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.
При викладених обставинах ухвалене у справі рішення без змін залишатися не може і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та відмову в зустрічному позові ОСОБА_2 до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» належить стягнути сплачені ним 293 грн. 82 коп. судового збору та 240 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі ст. ст. 203, 204, 215, 526, 527, 530, 536, 551, 553, 554, 610, 611, 612, 625, 1046, 1047, 1050, 1051, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» м.Київ задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 20 січня 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» м.Київ задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_2 Івано-Франківської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» м.Київ на транзитний рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк» № 37396880020, МФО 380537 ЄДРПОУ 19017842 заборгованість за кредитним договором № 8/08/64-05/б від 15 серпня 2008 року в сумі 19 588 грн. 56 коп. і судові витрати: 293 грн. 82 коп. судового збору та 240 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» м.Київ про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Девляшевський В.А.
Матківський Р.Й.