АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-2032-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Левченко В.П.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Авраміді Т.С.,
суддів: Притуленко О.В.,
Кустової І.В.,
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 18 листопада 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики у сумі 12000грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 березня 2010 року між сторонами був укладений у простій письмовій формі договір позики, згідно якого ОСОБА_4 позичив ОСОБА_5 грошові кошті в сумі 8000грн., строком на 1 місяць зі сплатою 10%, про що останньою було складено розписку. У забезпечення зобов’язань ОСОБА_5 віддала позивачу документи на гараж №69, що знаходиться в автокооперативі АДРЕСА_1, АР Крим, якій належить їй на праві власності. Проте, у визначений строк, ОСОБА_5 не повернула борг, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Позивач просив стягнути з ОСОБА_5 борг у сумі 12000грн, з урахуванням 10 % від загальної суми боргу на час звернення до суду з позовом.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 18 листопада 2010 року позов ОСОБА_4 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача борг у сумі 8000грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позову, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач у судовому засідання визнав факт повернення ОСОБА_5 частини боргу у сумі 4000грн., проте суд не прийняв це до уваги, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_5 не з’явилася, про розгляд скарги судом апеляційної інстанції повідомлена. Від апелянта надійшла телеграма, в якій викладене клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з її хворобою. Ухвалою колегії суддів клопотання залишене без задоволення, оскільки обставини щодо хвороби ОСОБА_5 нею не підтверджені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 в частині стягнення з відповідачки суми боргу, суд першої інстанції виходив з того, що 24 березня 2010 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_4 гроші в сумі 8000 грн. та зобов’язалася повернути їх у місячний строк – 24 квітня 2010 року. Проте, грошові кошти, в порушенні вимог ст. 1049 ЦК України, відповідачка не повернула, що стало підставою для стягнення з відповідачки на користь позивача боргу у сумі 8000грн. в судовому порядку на підставі вимог ст. 1046 ЦК України.
З таким висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 квітня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений у простій письмовій формі договір позики, що підтверджується борговим документом – розпискою (а.с.6)
За умовами цього дововру відповідач отримала від позивача у борг 8000 гривень зі строком повернення -24 квітня 2010 року.
Факт отримання відповідачкою грошей у зазначеному розмірі нею не оспорюється.
У встановлений договором строк ОСОБА_5 грошові кошти позивачу не повернула.
За таких обставин, суд першої інстанції на підставі положень ст.ст.1046,1049 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про повернення нею позивачу частини боргу в розмірі 4000 гривень, що визнавалося позивачем в судовому засіданні, а тому ці обставини не підлягали доказуванню, виходячи з такого.
З технічного запису судового засідання від 18 листопада 2010 року випливає, що ОСОБА_4 визнав факт повернення ОСОБА_5 боргу в сумі 4000 гривень за іншим зобов’язанням, яке не є предметом розгляду у даній справі.
Доказів повернення позивачу частини суми від зазначеної у розписці відповідачкою не представлено, а наявність у позивача боргового документу, оригінал якого долучений до матеріалів справи, свідчить про наявність у відповідачки невиконаних зобов’язань перед позивачем (а.с.12).
В іншій частині рішення Керченського міського суду АР Крим від 18 листопада 2010 року не оскаржується, тому не перевіряється.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 18 листопада 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: