РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2011 р.                                                           Справа № 18/574-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Бригінець Л.М.

судді                                                   Петухов М.Г. ,
 судді                                                   Демидюк О.О.   

при секретарі Риштун О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. від 09.09.2008р.),  ОСОБА_2 (дов.в мат.справи)

відповідача 1 -  ОСОБА_3 (дов. в мат. справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4   на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.09.10 р. у справі № 18/574-10

за позовом  Приватного підприємця - ОСОБА_5

до відповідача-1  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4   відповідача-2 Фізична особа-підприємець ОСОБА_6

про стягнення заборгованості в сумі 8 687 грн. 00 коп.

та зустрічним позовом суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 м. Біла Церква  Київської області

до суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 м. Хмельницький

про стягнення 8000,00грн. штрафу та 8000,00грн. спричинених збитків

ВСТАНОВИВ:

     Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.09.2010р. задоволено позов суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи -підприємця - ОСОБА_5 до відповідача-1  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4   відповідача-2 Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_6 про стягнення 8832,70.Стягнуто  з  приватного підприємця ОСОБА_4 (відповідач-1)  на користь приватного підприємця  ОСОБА_5 8687,00 (вісім тисяч шістсот вісімдесят сім грн. 00 коп.) основного боргу, 45,70 грн. (сорок п”ять грн. 70 коп.) 3% річних, 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.      (вісім тисяч шістсот вісімдесят сім грн. 00 коп.) основного боргу, 45,70 грн. (сорок п”ять грн. 70 коп.) 3% річних, 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з приватного підприємця  ОСОБА_6 (відповідач-2) 100,00 ( сто грн. 00 коп.)  на користь приватного підприємця  ОСОБА_5.В частині стягнення 1300,00 грн. послуг адвоката відмовлено.

  Зустрічний позов приватного фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи -підприємця - ОСОБА_5 про стягнення 9808,80грн. задоволено частково. Стягнуто  з приватного підприємця ОСОБА_5 на користь приватного підприємця ОСОБА_4 4800,00 (чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.)  49,91 грн. (сорок дев’ять грн. 91 коп.) витрат по оплаті державного мита та 115,49 грн. (сто п”ятнадцять грн. 49 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.      В решті позову відмовлено. В частині стягнення 1616,92 грн. адвокатських послуг відмовлено.

 Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду  фізична особа- підприємець ОСОБА_4 (відповідач-1 за первісним позовом) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати   рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2010 року у справі №18/574-10 в частині    задоволення    стягнення    з приватного підприємця ОСОБА_4      м. Біла Церква,  на користь приватного підприємця ОСОБА_5 м. Хмельницький,  8687,00 (вісім тисяч шістсот вісімдесят сім грн. 00 коп.) основного боргу, 45,70 грн. (сорок п'ять грн. сімдесят коп.) 3% річних, 102 грн. (сто дві грн.) витрат по оплаті державного мита та 2361 (двісті тридцять шість) грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, прийняти нове рішення; скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2010 року по №18/574-10 в частині відмови стягнення 1616,92 грн. адвокатських послуг та стягнення з приватного підприємця ОСОБА_5 800,00 грн. (вісімсот грн.) адвокатських послуг, 49,91 (сорок дев'ять грн. 91 коп.) витрат по оплаті державного мита та 115,49 грн. (сто п'ятнадцять грн.' коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та прийняти нове рішення, яким стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5  на користь фізичної підприємця ОСОБА_4 витрати  по оплаті послуг адвоката в сумі 2416,92 грн., витрати пов'язані з сплатою державного мита в розмірі    184,16 грн.,   інформаційно-техничного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.; скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2010 року по №18/574-10 в частині відмови решти позову та прийняти нове рішення, яким стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5   на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4   спричинені збитки в сумі 5 008,8 грн.  

Апелянт вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу. Щодо апеляційної скарги висловлює заперечення. Вважає рішення суду першої інстанції обгрунтованим та законним.  

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників  позивача (за первісним позовом)  та відповідача-1 (апелянта), дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування або зміни рішення на підставі ст. 104 ГПК України відсутні виходячми з наступного:

       У листопаді-грудні 2009 року між підприємцем ОСОБА_4  (експедитор) - приватним підприємцем ОСОБА_5 склалися договірні зобов'язання по перевезенню вантажу маршрутом Італія - Україна.

Як свідчить аналіз матеріалів справи ФОП ОСОБА_5 (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (Експедитор) укладено договір №1127/09 від 27.11.2009р. по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, шляхом направлення його ФОП ОСОБА_4 факсом для підписання, як договір-заявку №1127/09 від 27.11.2009р).

Предметом договору є перевезення вантажу по маршруту Італія (Болонья) - Україна (Біла Церква), з датою загрузки 27.11.2009р. в Італії, та із визначеннм суми фрахту - 430 євро по курсу НБУ на день вивантаження ( в тому числі 30 євро за замитнення).

02 грудня 2009 року відповідачем знову ж таки факсом для підписання надано договір-заявку №12 02/09 від 02.12.2009р., предметом якого є перевезення вантажу по маршруту Італія, Тельгате (Бергамот) - Україна (Біла Церква), з датою загрузки 02.12.2009р. в Італії, із визначенням суми фрахту - 330 євро по курсу НБУ на день вивантаження (в тому числі 30 євро за замитнення).

       В даних заявках було обумовлено час доставки вантажу -04-07 грудня 2009р.

      Дані замовлення на перевезення вантажу прийнято до виконання.

      У відповідності до ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. Підприємцем ОСОБА_5 було залучено до виконання замовлення як перевізника - ОСОБА_1, (про що було укладено договір на перевезення вантажу від 22 серпня 2008 року),  На виконання даних замовлень надано автомобіль НОМЕР_1/ НОМЕР_2, який є власністю перевізника та здійснено завантаження вантажу.

        18.12.2009 року вантаж було доставлено до місця призначення (м. Біла Церква) та здійснено вигрузку товару.   

 Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезення вантажу.

         Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов”язань, пов”язаних із перевезенням.

         Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов”язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.   

         Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним створює, змінює, припиняє цивільні права та обов”язки довірителя.

       Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

 Згідно до ст. 193 ГК України суб’єкти  господарювання та інші учасники господарських  відносин повинні виконувати  господарські зобов’язання  належними чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

 Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту  або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язані встановлений строк  його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк.

Матеріали справи свідчать та встановлено місцевим господарським судом, що відповідач-2 (приватний підприємець ОСОБА_6 м. Хмельницький ), як поручитель згідно договору поруки від 29.01.10р., прийняв на себе зобов’язання відповідати перед позивачем (ОСОБА_5.) за виконання зобов’язань за заявками №1127/09 від 27.11.2009 року та № 1202/09 від 02.12.2009 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 (ОСОБА_6.) заборгованості за договором поруки від 29.01.09 р., слід зазначити.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтями 553, 554 ЦК України передбачається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

          У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (ст. 555 ЦК України).

      Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.           

     Суд першої інстанції задоволив позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_5 м. Хмельницький до приватного підприємця ОСОБА_4 м. Біла Церква про стягнення 8687,00 грн. боргу та  вимоги  приватного підприємця ОСОБА_5 м. Хмельницький до приватного підприємця ОСОБА_6 м. Хмельницький про стягнення 100,00 грн.

           Крім цього позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача-1 витрати по оплаті послуг адвоката на підставі укладеного з адвокатом  договору про надання юридичних послуг від 28.12.2009 року про надання правової допомоги,   перерахував рахунковою квитанцією №178209 адвокату ОСОБА_7 2000 грн.

           При вирішення питання про стягнення витрат за вказані послуги суд прийняв  до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження; вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат, враховуючи норми ст. 22 ГПК України  щодо добросовісного  користування належними правами. (Лист Вищого господарського суду від 14.12.07р. №01-8/973 ”Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”).

         Щодо  оплати послуг адвоката, суд підставно дійшов висновку, що  розмір вартості послуг адвоката, що підлягають стягненню з відповідача, з врахуванням складності справи становить 700,00 грн.   

       Зустрічний позов приватного підприємця ОСОБА_4 (відповідач - 1 за первісним позовом) м. Біла Церква до приватного підприємця ОСОБА_5 (позивач за первісним позовом) м. Хмельницький про стягнення 4800,00 грн. штрафу, 5008,80 грн. збитків та 2416,92 грн. витрат по оплаті послуг адвоката підставно задоволено частково.

    Відповідно до п. 8.4 договору всі зміни і доповнення до цього договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони здійсненні в письмовій формі і підписані уповноваженими на то особами.

  Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України та п. 3.5 Правил перевезення, якщо у сторони, яка одержала проект договору, є розбіжності по договору, вона зобов’язана сформулювати свої пропозиції у протоколі розбіжностей і направити їх іншій стороні разом з договором у десятиденний термін. Інша сторона зобов’язана розглянути протокол розбіжностей, у разі потреби включити до договору прийняті пропозиції.

  Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

  Згідно пункту 138 Статуту автомобільного транспорту затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 року №401 за прострочку в доставці вантажу міжміських перевезеннях автотранспортні підприємства або організації сплачують вантажоодержувачам штраф у розмірі 12 процентів провізної плати за добу прострочка, якщо не доведуть що про строчка сталася не з їх вини. Загальна сума штрафу за прострочку в доставці не може перевищувати 60% провізної плати.

  Суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічною позовною заявою правомірно заявлено до стягнення 4800,00 грн. штрафу.

  Збитки в сумі 5008,80 грн. задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

  Позивач за зустрічним позовом заявляє, що в результаті прострочення доставки вантажу ПП ОСОБА_5, позивач прострочив доставку цього ж вантажу ПП ОСОБА_9, а вона виставила позивачу претензію на сплату штрафу в розмірі 8000,00 грн., який виконуючи умови укладеного між ними договору на транспортно-експедиційні послуги від 20.11.2009 року, та заявки до договору №1125/09 від 25.11.09 року, вимушений був погодитися з претензією. В результаті отримав від ПП ОСОБА_9 замість передбачених заявкою 8348,00 грн. лише 348,00 грн.

         Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.    

      Позивачем за зустрічною позовною заявою суду не надано належних доказів в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України, щодо задоволення 5008,80 грн. спричинених збитків (обгрунтування суми збитків не доведено).

          Позивач за зустрічною позовною заявою на підставі укладеного з адвокатом  договору про надання юридичних послуг від 12.04.10р. про надання правової допомоги,   перерахував рахунковою квитанцією №OSHA 42880 від 14/04/2010 року  адвокату ОСОБА_3 2000 грн.

         При вирішення питання про стягнення витрат за вказані послуги суд  прийшов до висновку, що обґрунтований розмір вартості послуг адвоката, що підлягають стягненню з відповідача, з врахуванням складності справи становить 800,00 грн.   

    Вимоги  за зустрічною позовною заявою є  обґрунтованими, підтверджені документально, отже підставно задоволені.        

   Враховуючи викладене, підстави для скасування рішення господарського суду Хмельницької області  від 22.09.2010р. у справі №18/574-10 у відповідності до ст. 104 ГПК України - відсутні.

  Керуючись ст. ст. 91, 99, 101-103, 105 ГПК України Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22.09.2010р. у справі №18/574-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 без задоволення.

2. Матеріали справи №18/574-10  повернути до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Бригінець Л.М.  

Суддя                                                                                              Петухов М.Г.  

Суддя                                                                                              Демидюк О.О.