АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-а/0191/4/2011 Головуючий суду першої інстанції Кіт М.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
Головуючого, судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Кустової І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Феодосії справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та здійснити виплати, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим на рішення Керченського міського суду АР Крим від 7 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим (далі - УПСЗН) із вказаним позовом.
Зазначає, що вона є матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому має право отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Посилаючись на те, що розмір виплачуваної їй допомоги з 1 січня 2008 року не відповідає розміру, встановленому статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», просила суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати його провести перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 січня 2008 року по 30 квітня 2010 року та зобов’язати сплачувати дану допомогу не менш прожиткового мінімуму з 1 травня 2010 року до досягнення дитиною трирічного віку.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 7 липня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволений частково – зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період 1 січня 2008 року по 30 квітня 2010 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вважаючи вказане судове рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, УПСЗН 26 липня 2010 року подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог .
У зв’язку з прийняттям законів щодо підвідомчості та передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, зокрема, Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2748-VІ від 2 грудня 2010 року, апеляційна скарга у даній справі розглядається цивільною палатою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Зі змісту апеляційної скарги слідує, що судове рішення не оскаржується в частині відмови у позові.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач є особою, застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Пунктом 23 частини Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статей 13,15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» були внесені зміни, які вступили в силу з 1 січня 2008 року, і, у відповідності до яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Пунктом 25 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» були визнані неконституційними.
Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Згідно з частиною 2 статті 46 розділу V Закону від 26 грудня 2008 року № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення закріплені і у частині 3 статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (із змінами та доповненнями), згідно пункту 22 якого відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50 відсотками, з 01 січня 2009 року - 75 відсотками, з 01 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
Судами встановлено, що фактично допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу як особі, що здійснює фактичний догляд за дитиною, виплачувалась відповідачем у порядку та у розмірі, установленому частиною 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», зокрема, позивачу було виплачено у грудні 2008 року – 92, 96 грн., з січня по серпень 2008 року - 144, 10 грн. та жовтня 2008 року по березень 2010 року включно – по 130,00 грн. щомісячно.
Враховуючи те, що УПСЗН в 2008, 2009 роках та по квітень 2010 року виплачувало позивачу допомогу у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зобов’язання відповідача провести відповідний розрахунок та виплату вказаної допомоги за період з 1 січня 2008 року до 30 квітня 2010 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні, у зв’язку з чим є підстави для його скасування.
Керуючись частиною 2 статті 160, частиною 1 статті 195, статтею 197, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтею 207, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 7 липня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим про зобов’язання нарахувати та здійснити виплати, розподілу судових витрат скасувати і ухвалити рішення про відмову у позові в цій частині.
В решті судове рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили у порядку встановленому частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена протягом двадцяті днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Судді
Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова