АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/70/2011 Головуючий суду першої інстанції Українець Л.І.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Ломанової Л.О.,
суддів Кустової І.В.,
Притуленко О.В.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Приватного підприємства «Оріон-Агро», ОСОБА_12 Лутфієвича про стягнення матеріальної та моральної шкоди та визнання договору купівлі-продажу недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 14 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до суду із позовом до ПП «Оріон-Агро» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що ПП «Оріон-Агро» в особі директора Спіцина М.О. отримав за актом прийому-передачі від 25 травня 2000 року нерухоме майно колишнього КСП «Семисотка» у вигляді трьох свинарників на суму 345 405 грн., а згідно з доповненням від 21 травня 2001 року до цього акту – ще один свинарник на суму 112 546 грн. Оскільки після прийняття майна воно було знищено, позивачам як власникам цього майна, було завдано матеріальну шкоду у розмірі 457 951 грн. та моральну шкоду у розмірі 457 951 грн.
Позовні вимоги неодноразово змінювалися, у остаточному вигляді вимоги позову полягали у стягненні з ПП «Оріон-Агро» на користь позивачів матеріальної шкоди: кожному по 194 854 грн., а усього – 1 558 832 грн.; та моральної шкоди: кожному по 57 243,88 грн., а усього – 457 951 грн. Розмір матеріальної шкоди, згідно з розрахунком уточнених позовних вимог (а.с. 136), полягає у вартості цілісного майнового комплексу колишнього КСП «Семисотка», який отриманий відповідачем згідно до вищевказаних актів прийому-передачі майнових паїв.
У вересні 2010 року позивачі доповнили свій позов вимогою до ОСОБА_12 про визнання договору купівлі-продажу нежилої будівлі та промбази від 10 лютого 2010 року № 37 недійсним, яка мотивована тим, що цей об’єкт був проданий ПП «Оріон-Агро» ОСОБА_12 всупереч забороні відчуження майна ПП «Оріон-Агро» на підставі ухвали Ленінського районного суду від 11 липня 2007 року.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 14 жовтня 2010 року у позові відмовлено повністю. Стягнено з позивачів судовий збір – по 1 700 грн. з кожного.
Не погодившись зі вказаним рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, на неповне з’ясування усіх обставин у справі та на неналежну оцінку доказів, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове – про задоволення позову.
Ухвалами Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 8 грудня 2010 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 було відмовлено, до провадження прийнята лише апеляційна скарга ОСОБА_5
В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у позові ОСОБА_5 на підставі наявності іншого рішення суду щодо її вимог про стягнення майнового паю, ці вимоги носять інший характер. Також суд безпідставно відмовив апелянту у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна через недоведеність її вимог внаслідок існування рішення суду про відмову їй у позові щодо стягнення майнового паю. Апелянт зазначає, що має законні підстави вимагати визнання недійсним зазначеного договору, оскільки відчуження нерухомого майна ПП «Оріон-Агро» було здійснено під час існування обтяження на це майно у вигляді арешту. Судом не було надано правової оцінки доказам, наданим Ленінською державною нотаріальною конторою, зокрема, витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об’єктів нерухомого майна від 10 лютого 2010 року та повідомленню нотаріуса від 24 квітня 2010 року № 549/01-14. ОСОБА_5 в скарзі також зазначає, що висновок суду про недоведеність виділення позивачу в натурі майна колишнього КСП «Семисотка» був зроблений безпідставно, оскільки суду були надані свідоцтва про право власності на частку нерухомого майна у спільній власності.
В доповненнях до апеляційної скарги йдеться про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню з позивачів, зокрема з ОСОБА_5 Апелянт вважає, що сума судового збору має бути стягнена у визначеному судом розмірі з усіх позивачів, а не з кожного з них по 1 700 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача ПП «Оріон-Агро», колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті стосовно позовних вимог, які заявлені позивачем ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів матеріальної і моральної шкоди. ОСОБА_5 є співвласником 1/161 частини нерухомого майна у вигляді ветсанпропускника, а доказів того, що вона має права на майно, знищенням якого обґрунтовано позовні вимоги, позивачем надано не було.
Вимоги позову щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним суд теж визнав безпідставними, оскільки ОСОБА_5 було відмовлено у позові про стягнення майнового паю рішенням Ленінського районного суду від 21 вересня 2009 року, забезпечення позову по її вимогах взагалі відпало.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_5 обґрунтовані знищенням відповідачем належного їй та іншим позивачам на праві власності майна – чотирьох свинарників. Предмет та підстави позову в установленому порядку не змінювалися, уточнювався тільки розмір шкоди.
З матеріалів справи також вбачається, що згідно акту прийому-передачі майнових паїв від 25 травня 2000 року та доповненнями до вказаного акту від 21 травня 2001 року КСП «Семисотка» передало майнові паї цілісними комплексами на загальну суму 894 372 грн. (а.с. 110, т. 1) та 120 000 грн. (а.с. 116, т. 1) відповідно фізичним особам-власникам цих паїв в особі їх представника – директора ПП «Оріон-Агро» Спіцина М.А., який діяв на підставі довіреностей колективу власників паїв (у тому числі і ОСОБА_5М.).
Відповідно до зазначених актів до складу майнового комплексу увійшли ветсанпропускник, телятник, піонерський табір, чотири свинарники та інше рухоме та нерухоме майно (а.с. 113 – 114, 116 – 117, т. 1).
Згідно протоколу № 1 загальних зборів співвласників майнових паїв КСП «Семисотка» від 20 червня 2000 року в отриманому пайщиками (133 особи) цілісному майновому комплексі під час виходу з КСП «Семисотка» визначена частка кожного власника, зокрема і ОСОБА_5М (а.с. 147 – 148, т. 1).
На належну апелянту частку майнового комплексу 28 вересня 2000 року видано свідоцтво про право власності на 1/161 частин ветсанпропускника, розташованого в с. Семисотка, яке зареєстроване в БТІ (а.с. 124, т. 1).
Таким чином майновий пай позивачем ОСОБА_5М отриманий в натурі, за нею зареєстровано право спільної часткової власності на конкретне нерухоме майно – ветсанпропускник. Доказів про те, що на свою частку паю ОСОБА_5М отримала майно, на яке вона посилається в позовній заяві як на знищене, а саме – свинарники, матеріали справи не містять.
За таких обставин у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв’язку зі знищенням майна.
Довід апеляційної скарги на необґрунтованість посилання суду першої інстанції на рішення Ленінського районного АР Крим від 21 серпня 2009 року, яке набрало законної сили 22 грудня 2009 року, яким ОСОБА_5 відмовлено у позові про повернення від відповідача належного їй на праві власності нерухомого майна у вигляді відповідних часток ветсанпропускника та піонерського табору, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки обставини, встановлені вказаним рішенням не суперечать обставинам даної справи.
Не підлягають задоволенню і вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду в частині відмови у позові про визнання договору купівлі-продажу нежилої будівлі (промбази) за адресою: вул. Нова, 2, с. Кам’янське, від 10 лютого 2010 року № 37 недійсним. Враховуючи, що зазначена вимога обґрунтована наявністю заборони відчуження майна ПП «Оріон-Агро», накладеної ухвалою суду від 11 вересня 2007 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості цих вимог. Враховуючи, що право власності на нежилу будівлю (промбазу) виникло у ПП «Оріон-Агро» на підставі рішення Семисотської сільської ради від 19 грудня 2008 року та підтверджується свідоцтвом від 12 січня 2009 року (а.с. 218 – 219, т. 1) немає підстав вважати, що на спірне нерухоме майно було накладена заборона відчуження майна ПП «Оріон-Агро», оскільки спірного майна на час накладення арешту не існувало.
Колегія суддів відхиляє твердження апеляційної скарги щодо необґрунтованого стягнення з ОСОБА_5 судового збору в розмірі 1 700 грн., замість стягнення цієї суми з усіх позивачів в рівних частках. Пунктом 1 розділу XI Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита. Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 3 Декрету сума, яка підлягає оплаті при поданні позовної заяви майнового характеру до суду першої інстанції, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Судовий збір залежить від ціни позову, яка, в свою чергу, у позовах про стягнення грошових коштів визначається, згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 80 Цивільного процесуального кодексу України, виходячи з суми яка стягується.
Відтак, оскільки предметом уточнених позовних вимог кожного з позивачів (зокрема і ОСОБА_5М.) є стягнення конкретно визначених сум, а позови кожного позивача є самостійними, позивачі зобов’язані сплачувати судові витрати індивідуально.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає відхиленню, а рішення Ленінського районного суду АР Крим від 14 жовтня 2010 року – залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді:
Л.О. Ломанова І.В. Кустова О.В. Притуленко