АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/80/2011 Головуючий суду першої інстанції Микитюк О.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Л.О. Ломанова
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
І.В. Кустова
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5., Феодосійської міської ради АР Крим, Феодосійського МБРТІ про визнання права власності на майно, треті особи – ОСОБА_6, ОСОБА_7, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5., Феодосійської міської ради АР Крим, Феодосійського МБРТІ про визнання недійсною реєстрації права власності на частку домоволодіння та визнання за ним права власності на майно.
Позов мотивований тим, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 10 грудня 2002 року з ОСОБА_3. на користь позивача стягнено борг у розмірі 19 610 грн., на виконання якого було видано виконавчий документ, але виконавче провадження закрито у зв’язку зі смертю боржника. Просить суд визнати недійсною реєстрацію за ОСОБА_5., який є сином ОСОБА_3., 67/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 АР Крим та визнати за ним право власності на 10/100 частин домоволодіння у рахунок погашення боргу, який ОСОБА_3. не був сплачений за життя.
Ухвалою Феодосійського міського суду від 29 вересня 2010 року провадження щодо позову про визнання недійсною реєстрації права власності ОСОБА_5. на 67/100 частин домоволодіння закрито.
Рішенням Феодосійського міського суду від 28 жовтня 2010 року у решті позову – про визнання за ним права власності на 10/100 частин домоволодіння – відмовлено.
Не погодившись зі вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення – про задоволення позову.
В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що ОСОБА_5. 10/100 частин домоволодіння не успадкував, а тому право власності на цю частку має бути визнано саме за апелянтом через борг, який не сплатив йому за життя батько відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 67/100 частин нежилого приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 м. Феодосія, АР Крим належать ОСОБА_5. на підставі договору дарування, укладеного між відповідачем та його батьком 1 липня 2002 року (а.с. 118). Решта зазначеного нежилого приміщення – 33/100 його частини – перебуває у власності ОСОБА_2 на підстав договору купівлі-продажу (а.с. 6). Позов ОСОБА_4 ґрунтується на тому, що 10/100 частин спірного будинку входили до належної ОСОБА_3. частки, але ніким успадковані не були, а тому на цю частку може бути визнане право власності позивача як за особою, на користь якої були стягнені кошти з ОСОБА_3. за життя останнього (а.с. 2, 3).
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5. отримав за договором дарування всю належну ОСОБА_3. частку – 67/100 частин приміщення, а тому у цьому майні відсутня частка, яка може бути передана кредитору померлого.
З таким висновком погоджується колегія суддів.
Право власності ОСОБА_5. на всю належну ОСОБА_3. частку у спірному будинку доведене належними доказами – як відповідним договором, так і даними про його державну реєстрацію (а.с. 120).
При цьому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду щодо помилковості доводів позивача про існування належної ОСОБА_3. за його життя частки, яка не була відчужена ним, 10/100 частин. Такі висновки ОСОБА_4 ґрунтуються на тексті договору дарування від 1 липня 2002 року (а.с. 8), згідно з яким обдарований отримує у власність 57/100 частин, та до тексту якого внесені застережені нотаріусом виправлення і визначено, що даром є саме 67/100 частин нежилого приміщення (а.с. 118). Між, дійсність цього договору у встановленому порядку не оспорена.
За відсутності у позовній заяві правових підстав для визнання за ОСОБА_4 права власності на частку у належному ОСОБА_5. нерухомому майні, а в апеляційній скарзі обґрунтованих доводів щодо незаконності висновків суду, рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 жовтня 2010 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – відхиленню.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді:
Л.О. Ломанова І.В. Кустова О.В. Притуленко