АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-а/0191/13/2011 Головуючий суду першої інстанції Терентьев А.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Ломанової Л.О.,
суддів Кустової І.В.
Притуленко О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим на постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 21 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги.
Позов мотивований тим, що вона згідно зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка мала виплачуватися з 1 січня 2006 року, але не виплачувалася.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просила суд зобов’язати нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2008 рік у сумі 1 158, 60 грн.
Постановою Феодосійського міського суду від 21 серпня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволений частково: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія АР Крим провести донарахування та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 298, 80 грн.
Не погодившись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову – про відмову у позові.
У апеляційній скарзі йдеться про те, що для підвищення щомісячної доплати до пенсії слід виходити з розміру мінімальної пенсії, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та нараховувати допомогу згідно зі статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Також апелянт зазначає, що Пенсійний фонд України є цільовим позабюджетним фондом, діє в межах своїх повноважень та не розпоряджається коштами Державного бюджету України, за рахунок коштів якого здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Приймаючи постанову про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача порушені та підлягають поновленню у встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та правовідносинам, які виникли між сторонами.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач – ОСОБА_4 є пенсіонером за віком та має статус дитини війни.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлений інший порядок та розмір підвищення державної соціальної допомоги, згідно з яким позивачу нараховувалась та виплачувалася спірна допомога за період з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, з 22 травня 2008 вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни визначено мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році - статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
За таких обставин посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України N 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка має нижчу юридичну силу проти Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є помилковим.
Крім того, до даних правовідносин не може бути застосована стаття 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», оскільки цей закон не поширюється на період, в яких виникли спірні правовідносини. Також, даною статтею Закону Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри тільки тих соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, - в той час, як пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни, розраховується, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням наведеного, виходячи з того, що відповідач не сплатив позивачу соціальну допомогу в розмірі, встановленому законом, суд обґрунтовано поклав на нього обов’язок з перерахунку пенсії позивачу та правильно визначив період його здійснення.
Доводи апелянта про те, що законом не встановлений обов’язок Пенсійного фонду України здійснювати виплати внаслідок відсутності повноважень розпоряджатися коштами Державного бюджету України, є необґрунтованими, оскільки згідно з підпунктом 6 пункту 2.2 статті 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 № 8-2 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні рішення у встановленому законом порядку.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а відтак апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова Феодосійського міського суду АР Крим від 21 серпня 2010 року – залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 195, 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 21 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
Л.О. Ломанова І.В. Кустова О.В. Притуленко