АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1852-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Левченко В.П.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Ломанової Л.О.,
суддів Кустової І.В.,
Притуленко О.В.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину елінгів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 – ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину елінгів літ. 30-32 та літ. 30-а у кооперативі «Човновий причал НОМЕР_1 «Любительський» за адресою: АДРЕСА_1
Позовні вимоги мотивовані тим, що він брав участь у фінансуванні та будівництві зазначених елінгів (човнових гаражів), але право власності було оформлено на ОСОБА_5 і ОСОБА_6, чим порушено його право на отримання у власність створеного спільними зусиллями нерухомого майна. На підставі частини 4 статті 368 та статті 392 Цивільного кодексу України позивач просив суд визнати його право власності на частку в елінгах як у спільній сумісній власності членів сім’ї,
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 11 жовтня 2010 року у позові відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та розглянути спір по суті.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають істотне значення, щодо спільного будівництва спірних елінгів та частки внеску позивача у їх зведення, у тому числі шляхом фінансування. Також в апеляційній скарзі йдеться про те, що судом не було надано оцінки неналежності доказів відповідачів щодо придбання ними будівельних матеріалів, дерев’яних боксів, сум, витрачених на будівництво елінгів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника ОСОБА_5, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що участь у будівництві не створює підстав для визнання за позивачем, який не є членом кооперативу, права власності на частку в елінгах. При цьому суд дійшов правильного висновку про те, що положення законодавства щодо права сумісної власності членів сім’ї, на які посилався позивач в позовній заяві, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.
З такими висновками погоджується колегія суддів.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтв про право власності від 7 квітня 2010 року, виданих Виконавчим комітетом Керченської міської ради, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками елінгів за адресою: обслуговуючий кооператив «Човновий причал НОМЕР_1 «Любительський», м. Керч, АР Крим, гаражі № 30-а (а.с. 7) та № 30-32 (а.с. 6) відповідно.
Відповідно до пункту 2.1. Статуту зазначеного кооперативу він організований з метою будівництва за особисті кошти членів кооперативу елінгів для зберігання і ремонту власних плавзасобів, відпочинку, оздоровлення, любительського рибного лову (а.с. 71). Згідно з довідки кооперативу «Човновий причал НОМЕР_1 «Любительський» від 12 лютого 2009 року ОСОБА_4 не є членом цього кооперативу, та ніколи не був ним (а.с. 39). Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 не є членом сім’ї ОСОБА_6 чи ОСОБА_5
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов’язальних правовідносинах. Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов’язальних правовідносинах, мають захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов’язального права.
Між тим позов ОСОБА_4 ґрунтується на існуванні домовленості між ним та відповідачами про спільне будівництво спірних елінгів та отримання права на відповідну частку у власності.
Відтак позов на підставі статті 392 Цивільного кодексу України не може бути задоволений без доведення підстав, на яких спірне майно належить позивачеві. Таких доказів матеріали справи не містять.
Натомість право власності відповідачів підтверджене у встановленому законом порядку, підстави законного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спірним майном, як обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні суду, оспорене не було.
Крім того колегія суддів погоджується із рішенням суду в частині висновків, які відповідають Статуту кооперативу «Човновий причал НОМЕР_1 «Любительський» та вимогам Закону України «Про кооперацію», про можливість будівництва з подальшим оформленням документів про право власності на нерухоме майно лише членами кооперативу, до яких позивач не належав та не належить. Такий висновок ґрунтується на тому, що спірне нерухоме майна розташоване на земельній ділянці, належній кооперативу як титульному володільцеві (а.с. 71).
Колегія суддів відхиляє твердження апеляційної скарги щодо невзяття судом першої інстанції доказів розміру внеску позивача у зведення спірних елінгів, оскільки ці обставини не спростовують наведені вище висновки суду. Майнові права позивача, пов’язані із відшкодуванням йому вартості витрачених на будівництво елінгів матеріалів та коштів можуть бути захищені в судовому порядку шляхом звернення із відповідним позовом за наявності доказів вартості внеску.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 жовтня 2010 року – залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді:
Л.О. Ломанова І.В. Кустова О.В. Притуленко