АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1826-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Белоусов Е.Ф.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

    головуючого – судді     Ломанової Л.О.,

    суддів                   Притуленко О.В.,

Кустової І.В.

    при секретарі               Воронович К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 19 жовтня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позов мотивований тим, що сторони є співвласниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, АР Крим на підставі договору купівлі-продажу від 8 серпня 2006 року, але відповідач, з яким вона перебувала у незареєстрованому шлюбі, перешкоджає їй та їх спільній малолітній дитині користуватись нею. Просила суд зобов’язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом передання ключів  

Рішенням Керченського міського суду від 19 жовтня 2010 року позов ОСОБА_4 був задоволений.

Не погодившись зі вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для справи, зокрема, апелянт вважає, що рішення має бути ухвалене з урахуванням запропонованої ним позивачу альтернативи щодо обміну квартири. Крім того, суд не врахував наявності у позивача нової сім’ї. У разі задоволення позову сумісне проживання в одній квартирі з новим чоловіком позивача буде неможливим із моральних міркувань.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_5, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача позивачу чиняться перешкоди у користуванні власністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 8 серпня 2006 року (а.с. 4) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1, АР Крим – по Ѕ частини кожен (а.с. 6). Судом беззаперечно встановлено та не оспорюється сторонами, що в спірній квартирі проживає відповідач, який дійсно замінив замки на вхідних дверях (а.с. 17).

Звертаючись до суду з позовом, позивач просила усунути їй як власниці Ѕ частини квартири перешкоди у користуванні її часткою та іншим майном, яке знаходиться в квартирі, шляхом зобов’язання відповідача надати їй ключі від вхідної двері.

Гарантуючи захист права власності закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені положеннями ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Так, статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Судом були правильно визначений правовий режим спірного житла, на Ѕ частину якого має право власності ОСОБА_4, а також застосований спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає характеру порушення.

Інші обставини, на які посилався відповідач в якості заперечень проти позову, як правильно встановив суд першої інстанції, не мають правового значення для вирішення спору, а тому доводи апелянта про неврахування його пропозиції щодо обміну квартири, а також щодо неврахування імовірності проживання нової сім’ї позивача у зазначеній квартирі, відхиляється колегією судів, оскільки ці питання не мають правового значення при вирішенні питання про можливість власника користуватись належним йому майном.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 19 жовтня 2010 року – залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:

Л.О. Ломанова І.В. Кустова О.В. Притуленко