АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1459-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Цвєтков О.Я.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого – судді     Ломанової Л.О.,

суддів                 Кустової І.В.,

Притуленко О.В.

при секретарі             Воронович К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договором завдатку, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Керченського міського  суду АР Крим від 27 липня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів.

Позов мотивований тим, що 17 березня 2010 року між ним та ОСОБА_5 був укладений договір завдатку, за яким він передав останній 2 000 доларів США у рахунок платежу за майбутнім договором купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 Однак в обумовлений договором строк договір купівлі-продажу даної квартири укладений сторонами не був. Враховуючи це, позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь сплачені в рахунок передплати кошти у розмірі 16 000 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 27 липня 2010 року позов задоволений частково – стягнено з ОСОБА_5 на користь позивача кошти у розмірі 16 000 грн. У позові до ОСОБА_6 відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати.

У скарзі йдеться про те, що судом не застосовані наслідки недійсності нікчемного правочину, при цьому суд помилково вважав суму, яка передана за договором між позивачем та ОСОБА_5 17 березня 2010 року, авансом.

Суд не взяв до уваги факт передачі апелянтом ОСОБА_6 частини з грошових коштів, отриманих нею від позивача за договором завдатку, в розмірі 4 000 грн. ОСОБА_5 також указує на наявність описок у тексті оскаржуваного рішення суду та відсутність в мотивувальній частині цього рішення посилань на відповідні норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача ОСОБА_5, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 вчинений правочин, за яким ОСОБА_4 передав останній 2 000 доларів США у рахунок належного платежу за майбутнім договором купівліпродажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, спадкоємцем якої є ОСОБА_6

Між тим у визначений угодою строк, тобто до 8 квітня 2010 року, договір купівлі-продажу вказаної квартири укладений не був.

Наведені обставини не заперечуються сторонами та підтверджені матеріалами справи.

Вирішуючи спір та покладаючи на ОСОБА_5 обов’язок з повернення отриманих коштів позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що передана в рахунок виконання договору позивачем сума у розмірі 16 000 грн. є авансом і підлягає поверненню у тому розмірі, в якому вона надавалась.

Згідно зі статтею 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання, яке б мало випливати із договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, передана позивачем ОСОБА_5 сума у розмірі 2000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявний в матеріалах справи договір завдатку, який не посвідчений нотаріально, не можна вважати договором, яким би стверджувалися наміри та взаємні зобов’язання сторін щодо укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що суд помилково вважав суму, яка передана за правочином укладеним між позивачем та ОСОБА_517 березня 2010 року, авансом.

Посилання апелянта на наявність описок у тексті оскаржуваного рішення суду та відсутність у мотивувальній частині цього рішення посилань на відповідні норми матеріального права не може бути підставою для скасування даного рішення в силу вимог частини 3 статті 309 ЦПК України.

Доводи щодо неврахування судом факту передачі апелянтом частини отриманих за договором завдатку коштів в розмірі 4 000 грн. ОСОБА_6 відхиляються колегією суддів, оскільки ця обставина утворює окремі правовідносини, відмінні від предмету спору у даному випадку. Рішення суду ґрунтується на доведеному факті отримання всієї суми коштів від позивача саме ОСОБА_5, а тому такі доводи апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України підставами для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін є ухвалення рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Керченського міського  суду АР Крим від 27 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:

Л.О. Ломанова І.В. Кустова О.В. Притуленко