АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1391-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Лісовська В.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

10 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого – судді     Ломанової Л.О.,

суддів                 Кустової І.В.,

Притуленко О.В.

при секретарі             Короткові Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи – ОСОБА_6, приватний нотаріус Судацького нотаріального округу  ОСОБА_7, про розірвання договору купівлі-продажу, визнання права власності та зобов’язання повернути суму, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 – ОСОБА_8 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 травня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, визнання права власності та зобов’язання повернути суму.

Позов мотивований тим, що між ним та ОСОБА_5 3 серпня 2005 року був укладений договір купівлі-продажу жилого будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При нотаріальному посвідченні зазначеного договору сторони усно домовились про розстрочку платежу строком на два роки, тобто до 3 серпня 2007 року. Проте, до цього часу відповідач умови усної домовленості не виконала – гроші повністю не сплатила та не повертає майно, отримане за договором.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 17 травня 2010 року у позові ОСОБА_4 було відмовлено.

Не погодившись зі вказаним рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції не мав підстав відмовляти у позові через недоведеність позовних вимог, оскільки доказом цих вимог є підтверджений у судовому засіданні відповідачем факт усної домовленості між сторонами про розстрочку платежу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, зокрема не надано доказів досягнення між сторонами домовленості про розстрочення оплати за договором купівлі-продажу будинку.

З таким висновком погоджується колегія суддів.

Як вбачається з  матеріалів справи, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, 3 серпня 2005 року був укладений договір купівлі-продажу жилого будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5). За умовами цього договору вартість будинку на момент вчинення сторонами правочину оплачена покупцем; продавець своїм підписом підтверджує проведення повного розрахунку та не має претензій фінансового характеру (пункт 3).

Відповідно пункту 3 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною 1 статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Частиною 1 статті 206 Цивільного кодексу України встановлено правило, за яким усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Враховуючи, що законом для правочинів, пов’язаних із переходом права власності на нерухомі речі, встановлена обов’язковість нотаріального посвідчення та державної реєстрації (стаття 657 Цивільного кодексу України), в усній формі не може бути вчинений правочин щодо зміни порядку оплати спірного договору.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано належних доказів, які б відповідали вимогам наведених вище норм, щодо існування у відповідача обов’язку сплати платежу за договором купівлі-продажу у розстрочку.

При цьому колегія суддів відхиляє твердження апеляційної скарги про достатність підстав для задоволення позову внаслідок визнання відповідачем позову.

Крім відсутності доказів на підтвердження обставин справи, якими обґрунтований позов, колегія суддів не може визнати посилання позивача на визнання позову відповідачем підставою для задоволення позову, оскільки відповідачем зазначена обставина заперечується..

Відповідно до частини 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. При цьому частиною 2 наведеної статті встановлено, що до ухвалення судового рішення у зв’язку з визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.

У справі відсутні докази виконання судом встановленої законом процедури прийняття судом визнання позову відповідачем.

У зв’язку з наведеним позов ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та зобов’язання повернути суму відсутні не може бути задоволений, як не може бути із задоволена вимога про визнання права власності на продане ним майно.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 травня 2010 року – залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:

Л.О. Ломанова І.В. Кустова О.В. Притуленко