АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1761-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Муратова Ж.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Притуленко О.В.,
Авраміді Т.С.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житловийбудівельний кооператив №6-Керч» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за апеляційними скаргами Обслуговуючого кооперативу «Житловийбудівельний кооператив №6-Керч» та представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 30 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року Обслуговуючий кооператив «Житловийбудівельний кооператив №6-Керч» (далі - Кооператив) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з останньої заборгованість по наданню послуг з утримання жилих будинків, споруд та прибудинкової території в розмірі 891,14 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_5 не у повному обсязі оплачує зазначені послуги, у наслідок чого утворилася заборгованість у вказаному розмірі.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 30 вересня 2010 року позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь Кооперативу заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкової території у сумі 891, 14 грн. В решті позову відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На вказане судове рішення представник ОСОБА_4 та Кооператив подали апеляційні скарги.
Так, у апеляційній скарзі представника ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового - про відмову у позові. Апелянт зазначає, що суд не звернув увагу на необґрунтованість тарифів, які застосовує позивач, та на наявність оплати відповідно до розрахунку, зробленому з урахуванням доходу Кооперативу від здачі у оренду частки будинку. Вважає, що підстави для стягнення заборгованості відсутні, у зв’язку з відсутністю між сторонами відповідного договору. Крім того, ОСОБА_7 не є членом Кооперативу, не зареєстрована та не мешкає в зазначеній квартирі, тому не повинна сплачувати нараховану суму. Суд безпідставно послався на частину 1 статті 151 Житлового кодексу України, оскільки ця правова норма розповсюджується на власників жилих будинків.
У апеляційній скарзі Кооперативу ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового – про задоволення позову у повному обсязі.
Кооператив наполягає на тому, що судом безпідставно відмовлено у стягненні судових витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги. Суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_5, як наймач квартири, повинна оплачувати житлово-комунальні послуги відповідно до вимог статті 162 Житлового кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та ОСОБА_4, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 308 цього Кодексу апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що з ОСОБА_4, як власника квартири, підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за послуги з утримання жилих будинків, споруд та прибудинкової території у розмірі 891, 14 грн.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Спірні правовідносини врегульовані Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів №572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами та доповненнями, Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 12 липня 2005 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про кооперацію», нормами Житлового кодексу України.
Зокрема, згідно статей 19, 20, 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги", пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року, власник та наймач (орендар) квартири зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; обов'язком власника та наймача (орендаря) є оплата цих послуг у строки та розмірі, встановлених договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, власником квартири АДРЕСА_1 АР Крим є ОСОБА_4, також у вказаній квартирі зареєстрована та проживає ОСОБА_5
Позивач забезпечує вказану квартиру експлуатаційними послугами, зокрема, послугою з утримання жилих будинків, споруд та прибудинкової території, проте відповідачка ОСОБА_4, будучи власником квартири, свої зобов’язання по їх оплаті, не виконує.
Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради від 08 серпня 2008 року житлово-будівельним кооперативом був узгоджений тариф на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій відповідно до рівня благоустрою; зокрема, для будинку по АДРЕСА_1 тариф встановлений в розмірі 1,04 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартир.
Однак, відповідачі оплачуть надані позивачем послуги в меншому, ніж передбачено тарифом розмірі, у зв’язку з чим станом на 01серпня 2010 року утворилась заборгованість в сумі 891,14 грн.
З пояснень представника ОСОБА_4 слідує, що вона сплачує вартість наданих послуг не в повному обсязі, а лише 0,37 грн. за 1 кв.м., виходячи з того, що Кооператив від здачі в оренду допоміжних приміщень будинку має щомісячно дохід у 3000 грн., і вона, як співвласник будинку, має право на частку цього доходу.
Однак, отримання Кооперативом доходу від здачі в оренду будь-яких приміщень, не є підставою для звільнення відповідачки від сплати наданих послуг в розмірі, встановленому рішенням загальних зборів членів кооперативу від 11 квітня 2008 року і узгодженому в установленому законом порядку.
Відомостей про оскарження відповідачами рішень цих зборів та виконавчого комітету Керченської міської ради від 08 серпня 2008 року щодо встановлення та узгодження тарифів матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, доводи представника ОСОБА_4 щодо неправомірності нарахування позивачем спірної суми не відповідають фактичним обставинам справи.
Також не можливо погодитися з доводом представника ОСОБА_4 щодо наслідків відсутності між сторонами договору на отримання вказаних послуг та визнати підставою для звільнення від їх оплати відсутність такого договору (який не укладений в зв’язку з виникненням розбіжностей між сторонами), оскільки обов’язки по сплаті фактично наданих послуг виникають безпосередньо з положень нормативно-правових актів та факту користування такими послугами.
Відсутність членства ОСОБА_4 у Кооперативі (на що вона посилається в обґрунтування безпідставності стягнення заборгованості) для вирішення питання щодо сплати вартості наданих послуг не має правового значення, оскільки тариф на комунальні послуги є єдиним для усіх власників квартир.
Оскільки ОСОБА_4 не вступала до членів Кооперативу, але є власником спірної квартири, посилання її представника на необґрунтоване застосування судом до правовідносин сторін положень частини 1 статті 151 Житлового кодексу України на увагу не заслуговує.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_4 не містить доводів, які свідчать про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому висновок суду щодо покладення на відповідачку ОСОБА_4 обов’язку зі сплати за отриманні послуги з утримання жилих будинків, споруд та прибудинкової території слід визнати обґрунтованим.
У апеляційній скарзі Кооперативу також не наведено доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного судового рішення.
Посилання Кооперативу на положення статті 162 Житлового кодексу України, якими регулюється порядок оплати наймачем комунальних послуг власнику житлового будинку, колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки відомостей щодо наявності між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договірних відносин з приводу користування такими послугами матеріали справи не містять.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Албіг» від 04 лютого 2010 року, відповідно до якого директор цього Товариства Хімченко О.А. приймає на себе обов’язок з надання позивачу юридичних послуг, за які позивач сплатив 230 грн.(а.с.2,5). У судовому засіданні від 18 березня 2010 року Хімченко О.А. приймав участь як представник позивача на підставі довіреності (а.с.6). Відомостей про те, що вказаною особою позивачу надавалася правова допомога, як фахівцем в галузі права (або як адвокатом) матеріали справи не містять.
Оскільки відповідно до частини 1 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України компенсації підлягають витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, яким не є представник позивача, довід Кооперативу про безпідставну відмову суду у стягненні судових витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги є неспроможним.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Керченського міського суду АР Крим від 30 вересня 2010 року ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а підстав для його скасування апеляційні скарги не містять.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги представника Обслуговуючого кооперативу «Житловийбудівельний кооператив №6-Керч» та ОСОБА_4 – ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 30 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяті днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова О.В. Притуленко Т.С. Авраміді