АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1572-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Українець Л.І.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді         Кустової І.В.,

суддів                 Притуленко О.В.,

Ломанової Л.О.

при секретарі             Воронович К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 31 серпня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 року ОСОБА_4 на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.

Вимоги позову мотивовані тим, що при розпаюванні майна Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Красная Заря» (далі – СВК «Красная Заря») позивачу видано свідоцтво про право власності на майновий пай на суму 13 824, 00 грн., в натурі він отримав майно у вигляді електроцеху вартістю 5 800, 00 грн.

Посилаючись на те, що решта майнового паю у вигляді комбайну виділена йому сумісно з іншими членами реформованого кооперативу (12 осіб), а відповідач використовує сільгосптехніку самостійно, позивач просив стягнути з ОСОБА_5 заподіяну відповідачем шкоду у розмірі 8 024,00 грн., що є різницею між вартістю майнового паю та вартістю майна, яке отримано позивачем у натурі.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 31 серпня 2010 року у позові відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд скасувати рішення та ухвалити нове.

Так у скарзі йдеться про те, що суд всупереч вимогам частини 3 статті 1158 Цивільного кодексу України не взяв до уваги факт користування відповідачем спільною сільськогосподарською технікою у власних інтересах, що завдає позивачу матеріальної шкоди.

Також, суд не врахував наміри пайщиків встановити порядок користування спільним пайовим майном.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з безпідставності вимог позову про стягнення з відповідача матеріальної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно майнового сертифікату на ім’я позивача, його частка у загальній вартості майна пайового фонду майна СВК «Красная Заря» складає 13 824 грн. (а.с. 6).

Відповідно до витягу з протоколу зборів СВК «Красная Заря» № 14 від 12 жовтня 2001 року позивачу на його майновий пай виділено будівлю електроцеху вартістю 5 800, 00 грн. (а.с. 34).

Згідно з накладною № 183 від 31 березня 2005 року відповідачем на групу осіб з 12 осіб, у тому числі й позивача, отриманий комбайн СК № 5 (а.с. 24).

Відомостей щодо належного оформлення права власності на вказане майно за будьким матеріали справи не містять.

Зміст позовних вимог позивача свідчить про витребування ним від відповідача частки майнового паю у грошовому вигляді, між тим грошові кошти у структуру паю не входили (а.с.4) і зазначеною групою осіб не отримувалися, частка позивача у спірному майні не була виділена в натурі.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_5 заподіяної відповідачем шкоди у розмірі 8 024,00 грн., що є різницею між вартістю майнового паю та вартістю майна, яке отримано позивачем у натурі, не можна визнати обґрунтованими, підстави звернення до суду, які наведені у позовній заяві, не свідчать про спричинення позивачу матеріальної шкоди.

Посилання позивача на норми статті 1166 Цивільного кодексу України не можливо визнати обґрунтованим, оскільки складовими відповідальності за завдану особі або її майну шкоди є неправомірні дії відповідальної особи, безпосередній причинний зв’язок між цими діями та негативними наслідками, а також вина особи, яка завдала такої шкоди.

Враховуючи, що позивачем не наведено обставин, згідно з якими закон надає йому право на отримання грошової вартості майнового паю, як відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів визнає правильним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності позову.

Колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта про незаконне утримання відповідачем спірного комбайну, оскільки воно не стосується предмету позову.

Відповідач не заперечує факт отримання ним цього майна разом з групою пайщиків для сумісного використання та наполягає на відсутності у позивача перешкод у користуванні цим майном. Позову щодо усунення перешкод в користуванні майном не заявлялось.

Довід апеляційної скарги про неврахування судом бажання пайщиків вирішити питання щодо сумісного користування пайовим майном також не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки не стосуються його предмету.

Посилання апелянта на неврахування судом положень   частини 3 статті 1158 Цивільного кодексу України не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ця правова норма регулює інші правовідносини.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а рішення Ленінського районного суду АР Крим від 31 серпня 2010 року -   залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1   частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 31 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

    І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова