АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1810-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Лісовська В.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого – судді Авраміді Т.С.,
суддів Ломанової Л.О.,
Притуленко О.В.
при секретарі Воронович К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 21 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні приміщеннями загального користування під №1,4,5,7,10 в квартирі АДРЕСА_1, АР Крим.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 листопада 1994 року, виданого радгоспом – заводом Судак та свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом 25 березня 2009 року у реєстрі №568 на ім’я ОСОБА_5 є співвласниками жилої кімнати №2 площею 12,4 кв.м., вбудованої шафи№9 у комунальній квартирі АДРЕСА_1.
ОСОБА_6, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.02.1999 року виданого радгоспом – заводом Судак, є власником кімнати №3, кімнати №6 і кладової №8 у вищевказаній комунальній квартирі. Відповідач у 2008 році закрив на замки ванну, вбиральню, кухню, знищив вбудовану шафу позивачів, таким чином позбавивши їх доступу до вказаних приміщень, чим перешкоджає позивачам у користуванні приміщеннями загального користування.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивачі просили суд усунути з боку відповідача перешкоди у користуванні приміщеннями загального користування в квартирі АДРЕСА_1 шляхом зняття з вказаних приміщень замків і звільнення місця на кухні та коридорі для встановлення побутових предметів.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 21 вересня 2010 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволений. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати.
В якості доводів апелянт зазначає, що суд задовольняючи позов, у порушення положень п.1 ст. 321 ЦК України не врахував, що позивачки вимагають право користування усіма підсобними приміщеннями у комунальній квартирі, площа яких складає 26,6 кв.м., тоді як у власності позивачів знаходиться лише 9,1 кв.м. площі підсобних приміщень.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з такого.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6, будучі власником жилих кімнат у комунальній квартирі, перешкоджає позивачкам, які є співвласниками жилої кімнати у цій же квартирі, у користуванні приміщеннями загального користування, тому права позивачів підлягають захисту в обраний ними спосіб.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Згідно до п.1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Наказом радгосп-заводу «Судак» №152 від 23.11.1994 року у приватну власність ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 передана жила кімната №2 площею 12,4 кв.м, з вбудованою шафою №9 в квартирі загального заселення (комунальній квартирі), про що свідчить свідоцтво про право власності від 25 листопада 1994 року (а.с.4).
Після смерті ОСОБА_9 спадкоємцем 1/3 належної їй частки кімнати №2 у комунальній квартирі АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом 25 березня 2009 року у реєстрі №568 (а.с.10).
Наказом радгосп-заводу «Судак» №11 від 11.02.1999 року кімнати №3, кімнати №6 і вбудованої шафи №8 у зазначеній комунальній квартирі передані у приватну власність ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11 лютого 1999 року (а.с.29).
Згідно правовстановлюючих документів, технічного паспорту і схематичного плану квартири АДРЕСА_1, приміщеннями загального користування зазначеної квартири є: передпокій №1 площею 9,9 кв.м.; санвузол №4 площею 1,4; ванна кімната №5 площею 2,3 кв.м.; кухня №7 площею 10,6 кв.м.; лоджія №10 площею 5,9 кв.м.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного Суду України від 02.03.04р. № 4-рп/2004 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 зазначеного закону допоміжні приміщення (приміщення загального користування) передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир ( кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків безоплатно і окремо приватизації не підлягають та знаходяться в загальному користуванні.
Доводи апелянта про те, що позивачки не мають право користування усіма приміщеннями загального користування комунальної квартири №10, а саме: передпокоєм №1 площею 9,9 кв.м.; санвузлом №4 площею 1,4; ванною кімнатою №5 площею 2,3 кв.м.; кухнею №7 площею 10,6 кв.м.; лоджією №10 площею 5,9 кв.м., загальною площею 26,6 кв.м, за тих підстав, що їм належить лише 9,1 кв.м. від загальної площі цих приміщень, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеними нормами закону.
За тих підстав, що ОСОБА_6 перешкоджає позивачам у користуванні приміщеннями загального користування, що підтверджено матеріалами справи, яким суд першої інстанції надав оцінку у відповідності зі ст. 212 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та обрав засіб захисту порушеного права, який є адекватним змісту порушеного права.
Доводи апелянта, щодо незаконної приватизації спірної квартири та суперечності свідоцтв про право власності позивачів (щодо зазначення приміщень загального користування) колегія суддів не бере до уваги, оскільки ці питання не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Крім того, постановою Судацького міського суду АР Крим від 4 грудня 2007 року, яка ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 12 лютого 2008 року залишена без змін, у позові ОСОБА_6 про визнання недійсним наказу про передачу ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у власність кімнати №2 та вбудованої шафи №9 у квартирі АДРЕСА_1, АР Крим та анулювання свідоцтва про право власності на житло відмовлено.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного і керуючись статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1, статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 21 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: