АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц- 1856 -Ф/10 Г Головуючий суду першої інстанції Кіт М.В.
С Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого – судді Авраміді Т.С.,
суддів Ломанової Л.О.,
Притуленко О.В.
при секретарі Воронович К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про встановлення юридичного факту та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 7 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Державний ощадний банк України», в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд встановити факт належності їй заповіту та стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди в розмірі 15000 гривень.
Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, яка за життя у жовтні 2001 року склала заповідальні розпорядження на ім’я позивачки щодо своїх заощаджень, які знаходилися на рахунках в Керченському відділенні №4552 ВАТ Державний ощадний банк України. При складенні заповідальних розпоряджень були допущені помилки. У зв’язку з тим, що банк зволікав з видачею необхідних документів, а видані довідки не відповідали дійсності, нею пропущений строк для прийняття спадщини, що змусило її звертатися до суду з заявою про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, 13 березня 2009 року після образів та принижень з боку робітників Банку, позивач при виході з приміщення Банку знепритомніла, впала та отримала тілесні ушкодження, у зв’язку з чим проходила курс лікування, що завдало моральної шкоди.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 7 жовтня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволений частково. Встановлений факт, що заповідальні розпорядження, складені ОСОБА_5 17 жовтня 2001 року по рахунках НОМЕР_1 і НОМЕР_2 на вклади, що зберігаються у Керченському відділенні №4552 ВАТ Державний ощадний банк України на ім’я «ОСОБА_3» (російською мовою) належать ОСОБА_3.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ВАТ Державний ощадний банк України про стягнення компенсації моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 27 жовтня 2010 року ОСОБА_3 відмовлено в ухваленні додаткового рішення суду про стягнення судових витрат.
ОСОБА_3 не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, надання неналежної оцінки доказам, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
В якості доводів апелянт посилається на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог про стягнення компенсації моральної шкоди, оскільки позивачем була надана довідка Банку від 17 лютого 2008 року про розмір залишків вкладів на суму 3грн.23коп. та 0,73коп., зміст якої суперечить довідці банку від 26 травня 2010 року, з якої вбачається, що залишок владу становить 18000 гривень. Крім того, внаслідок бездіяльності робітників банку, які своєчасно не видали позивачу копії заповідальних розпоряджень, в яких допущені помилки, позивач була змушена знову (після звернення з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини) звертатися до суду з позовом про встановлення юридичного факту, внаслідок чого позивач зазнала додаткових витрат.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді грошових вкладів, що зберігаються у ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунку НОМЕР_1 із залишком вкладу 0,73 грн., на суму якого відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» нарахована компенсація в розмірі 10955,24 грн. та відкритий компенсаційний рахунок НОМЕР_3, та на вкладі НОМЕР_2 із залишком 3,23 грн., на суму якого нарахована компенсація в розмірі 7040,78 грн., та відкритий компенсаційній рахунок НОМЕР_4. Дані вклади ОСОБА_5 заповідала ОСОБА_3
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення.
З таким висновком погоджується колегія суддів з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 564 ЦК України (в редакції 1963 року) ОСОБА_5 на вклад НОМЕР_1 із залишком вкладу 0,73 грн., на суму якого нарахована компенсація в розмірі 10955,24 грн. та відкритий компенсаційний рахунок НОМЕР_3, та на вклад НОМЕР_2 із залишком 3,23 грн., на суму якого нарахована компенсація 7040,78 грн., та відкритий компенсаційній рахунок НОМЕР_4, зроблені заповідальні розпорядження на користь позивачки (а.с.10).
Згідно вимог ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» філією Керченського відділення №4552 ВАТ «Державний ощадний банк України» на звернення позивачки 17 лютого 2009 року на ім’я ОСОБА_3 видана довідка за рахунками на ім’я ОСОБА_5, з вказівкою про наявність заповідального розпорядження (а.с.8).
Посилання апелянта на те, що зазначена довідка суперечить змісту довідці банку від 26 травня 2010 року (а.с.9) адресованій на ім’я нотаріуса, обґрунтовано не прийняти до уваги, оскільки остання лише доповнює зміст довідки банку від 17 лютого 2009 року про наявність компенсаційних вкладів на ім’я ОСОБА_5 та відомості щодо їх розміру.
З урахуванням положень ст.60 ЦПК України та ст.ст.1167,1172 ЦК України позивачка зобов’язана довести факт неправомірних дій чи бездіяльності з боку працівників банку, внаслідок яких вона зазнала моральної шкоди.
Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернень позивачки до філії Керченського відділення №4552 ВАТ «Державний ощадний банк України» у лютому 2008 року та відмови останнього щодо видачі інформації з приводу наявності вкладів та копій заповідальних розпоряджень ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою факту неправомірних дій чи бездіяльності з боку працівників банку.
Твердження ОСОБА_3 про те, що працівники ВАТ «Державний ощадний банк України» при спілкуванні її ображали, принижували, у зв’язку з чим погіршився її стан здоров’я матеріалами справи не підтверджені.
Оскаржуючи рішення суду апелянт також зазначає, що суд не врахував, що саме з вини Банка ОСОБА_3 був пропущений строк для прийняття спадщини, у зв’язку з чим їй довелося докладати додаткових зусиль, а саме: звертатися до суду з позовом про встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Однак, як встановлено рішенням Керченського міського суду від 31 березня 2010 року (а.с.12-13), позивачем був пропущений строк для прийняття спадщини у зв’язку з тим, що про смерть ОСОБА_5 позивачка дізналася лише в серпні 2008 року, тобто вже після спливу строку для прийняття спадщини.
Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення компенсації моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1, статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 7 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: