АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

     Справа № 22-ц-1581-Ф/10 Г   Головуючий суду першої інстанції      Кисельов Є.М.

С   Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції      Авраміді Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого судді Авраміді Т.С.,

                                                        суддів Ломанової Л.О.,

Притуленко О.В.

                                           при секретарі Воронович К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою прокурора м. Керчі АР Крим на рішення Керченського міського суду АР Крим від 21 червня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0740 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 дійсним   та визнання права власності на зазначену земельну ділянку.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 травня 2007 року ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_7 вказану земельну ділянку, яка належала останньому на праві власності згідно державного акту про право власності на земельну ділянку від 15 березня 2004 року. На виконання умов договору купівлі-продажу 15 травня 2007 року позивач сплатив обумовлену суму за земельну ділянку у розмірі 15000грн., про що власноруч склав розписку, а відповідач зобов’язався у строк до 1 червня 2008 року нотаріально посвідчити вказаний договір купівлі-продажу. Проте, ОСОБА_7 ухиляється від нотаріального посвідчення договору, внаслідок чого позивач позбавлений можливості оформити право власності. Посилаючись  на положення ст.ст.316,319,325 ЦК України позивач просив суд визнати розписку від 15 травня 2007 року як підтвердження договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки між сторонами, а також визнати за позивачем право власності на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 21 червня 2007 року позов ОСОБА_6 задоволений. Визнано розписку від 15 травня 2007 року, як підтвердження договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0740 га за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_6  та ОСОБА_7, визнано за ОСОБА_6 право власності на зазначену земельну ділянку.      

 У вересні 2010 року прокурор м. Керчі АР Крим, який діє в інтересах держави, в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим, на підставі ст. 121 Конституції України, ст.ст. 6, 35, 36-1, 37 Закону України "Про прокуратуру" подав апеляційну скаргу,  в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Оскаржуючи рішення, прокурор зазначає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку за позивачем, оскільки положення ч.2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів з приводу нерухомого майна, що підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов’язується з державної реєстрацією, тому вони є неукладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що 15 травня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки за вказаною вище адресою, що підтверджено розпискою відповідача. Виходячи з наявності між сторонами укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, від нотаріального посвідчення якого відповідач ухиляється, на підставі положень ч.2.ст.220, ст.ст.319,325 ЦК України суд визнав за ОСОБА_6 право власності на спірну земельну ділянку.

З таким рішенням суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.

    Відповідно до положень ст.81, ст.131 Земельного кодексу України, громадяни України мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Згідно ч. 2 ст. 131 ЗК України укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Оскільки предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно (земельна ділянка), згідно вимог ст. 657 ЦК України та   ст. 132 ЗК України такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і є укладеним з часу його державної реєстрації (ст.ст. 210, 640 ЦК України).

За тих підстав, що момент укладення правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, договір купівлі-продажу земельної ділянки слід вважати неукладеним та таким,  що не породжує правових наслідків для сторін, зокрема права власності. Норма частини другої статті 220 ЦК до таких правочинів не застосовується.

Суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув і в порушення норм матеріального права визнав за позивачем право власності на спірну земельну ділянку лише на підставі того, що представник відповідача визнала позовні вимоги ОСОБА_6, не перевіривши при цьому відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України чи не суперечить закону визнання представником відповідача позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що визнанням за позивачем права власності на земельну ділянку на підставі спірного договору є порушенням порядку, встановленого державою для переходу права власності на земельну ділянку, слід  визнати  обґрунтованими.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було ухвалене рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до положень п.4 ч.1. ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 303, п. 4  ч. 1 ст. 309, ст.ст.313,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора м. Керчі АР Крим – задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 21 червня 2007 року - скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0740 га за адресою: АДРЕСА_1 дійсним та визнання за ОСОБА_6 права власності на зазначену земельну ділянку - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: