АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1710-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Цурцев В.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді Авраміді Т.С.
Суддів: Моісеєнко Т.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 вересня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 31 грудня 2004 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі. Від спільного життя мають неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя між подружжям не склалося через непорозуміння по різним питанням сімейного життя та виникаючими за цих підстав сварками. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені з липня 2010 року, з цього ж часу сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства. Спор про розділ майна, що є спільною власністю подружжя відсутній. Позивач вважає, що сім’я розпалася та примирення неможливе, тому просила розірвати шлюб з відповідачем.
Також ОСОБА_6 зазначає, що малолітній син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні. У зв’язку з тим, що відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, працює, має регулярний дохід приблизно 4тис.гривень на місяць, просила суд стягнути зі ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 1000грн. щомісячно до повноліття дитини.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 17 вересня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволений. Шлюб, між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстрований 31 грудня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції АР Крим, актовий запис №804 розірваний. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн. щомісячно починаючи з 29 липня 2010 року і до повноліття дитини.
Не погодившись з рішенням суду в частині визначення розміру аліментів у сумі 1000грн. ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з’ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати в цій частині рішення та ухвалити нове, яким стягувати з нього аліменти на утримання малолітнього сина у мінімальному розмірі від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, але не менш 30% .
В якості доводів апелянт посилається на те, що суд визначаючи розмір аліментного платежу не врахував матеріальне становище відповідача, який з 25 травня 2010 року звільнений та дотеперішнього часу не працює, безпідставно виходив із розміру заробітної плати, визначеній зі слів позивачки, у сумі 4000грн., оскільки матеріали справи таких даних не містять.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, зареєстрованого з ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, оскільки сторони подружніх стосунків не підтримують, сім’я розпалася остаточно і її збереження неможливе, що є підставою для розірвання шлюбу.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 вересня 2010 року в частині задоволення цих позовних вимог ОСОБА_6 не оскаржується, а тому не перевіряється.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для присудження коштів на утримання малолітнього сина сторін – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_7 і визначив аліменти, що підлягають стягненню у розмірі 1000грн. щомісячно.
З таким висновком повністю не може погодитися колегія суддів за наступних підстав.
Як правильно встановлено судом та не оспорюється сторонами, з 31 грудня 2004 року сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі. Від спільного життя мають неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. З липня 2010 року сторони проживають окремо, малолітній син проживає разом з позивачкою. Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина не надає.
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 181 СК України при відсутності укладеного в порядку передбаченому ст. 189 СК України між батьками договору про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, аліменти стягуються у судовому порядку на користь того з батьків з ким проживає, дитина та хто її утримує.
Зазначене випливає також з п. 17 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, згідно якого за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Отже враховуючи, що неповнолітній син ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживає з останньою і знаходиться на її утриманні, договір в порядку передбаченому ст. 189 СК України між батьками не укладався, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на утримання їх малолітньої дитини аліментів.
Разом з тим колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача у сумі 1000грн., виходячи з такого.
Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів у твердий грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.
Згідно вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення аліментів ОСОБА_6 посилалася на те, що ОСОБА_7 має постійне місце роботи, працює торгівельним представником, має значний дохід у розмірі 4000грн. Вважаючи ці обставини встановленими суд дійшов висновку щодо стягнення з ОСОБА_7 на користь позивачки аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1000грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи (запису судового засідання від 17.09.2010 року), під час розгляду справи відповідач вказував на наявність в нього матеріальних труднощів, відсутність в нього постійного заробітку.
Так, згідно наданої копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 був звільнений з посади торгівельного представника на підставі ст.38 КЗпП України з 25 травня 2010 року (а.с.24), тобто ще до пред’явлення позову ОСОБА_6 до суду з вимогами про стягнення аліментів (29 липня 2010 року). Доказів працевлаштування ОСОБА_7 матеріали справи не містять.
Суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК на вищезазначені положення закону уваги не звернув, доводів відповідача в достатньому обсязі не перевірив.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_7 не має постійного місця роботи, та відповідно регулярного заробітку, колегія суддів, погоджується зі способом визначення судом першої інстанції розміру аліментів в твердій грошовій сумі, проте не може погодитись із розміром аліментів, які підлягають стягненню з відповідача у сумі 1000грн., оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги вищевказані обставини та належним чином їх не перевірив, в порушення ст.182 СК України не врахував при визначенні розміру аліментного платежу матеріальне становище платника аліментів.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на утримання малолітнього сина сторін – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає зменшенню до 650грн.
З урахуванням наведеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи були не повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права, на підставі п.п. 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню на користь позивачки підлягає зміні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, п.п. 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії –
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 вересня 2010 року в частині визначення розміру аліментного платежу змінити, зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 650 (шестисот п’ятдесят) грн. щомісячно, починаючи з 29 липня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.
В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 вересня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді: