АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1780-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Петрова Ю.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді Авраміді Т.С.,

Суддів:     Моісеєнко Т.І.,

Полянської В.О,.

при секретарі Джан Е.Е.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 2 вересня 2010 року,  

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення збитків у розмірі 1627,2 грн.

 Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 червня 2010 року відповідач, який є споживачем питної води згідно договору від 27 квітня 2010 року, укладеного між сторонами, припустився порушення Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктів України, шляхом поливу питною водою присадибної ділянки (городу) при відсутністю водоміру, чим заподіяв збитки у розмірі 1627,2 грн.  

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 2 вересня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь СПД ОСОБА_6 збитки у розмірі 813 грн.  В задоволені решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 06 жовтня 2010 року вирішено питання щодо стягнення судових витрат з позивача.

Не погодившись з  рішенням суду від 02 вересня 2010 року ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та надання неналежної оцінки доказам, просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні справи не врахував, що  умовами договору забороняється без водоміру полив огороду, проте, як вбачається з акту відповідачем був здійснений полив присадибної ділянки, на що договором заборона передбачена не була. Крім того апелянт вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги  положення п. 11 Договору про надання послуг по централізованому постачанню холодної води, за умовами якого, виходячи з встановлених норм споживання  ОСОБА_7 має право на використання води, зокрема на полив огороду за відсутністю водоміра.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з такого.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як встановлено судом та не заперечується ОСОБА_7, між останнім та позивачем 27 квітня 2010 року був укладений договір про надання послуг по централізованому постачанню холодної води (надалі Договір).

12 червня 2010 року проведеною перевіркою системи водопостачання, розташованої у домоволодінні АДРЕСА_1, було виявлено здійснення поливу присадибної ділянки (городу) за відсутністю засобу лічильника води питною водою, діаметр труби -20 мм. (а.с.5).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190, що відповідно до п.3.3.,3.4 зазначених Правил є підставою для розрахунку витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 6 годин за добу за один місяць.

З таким висновком погоджується колегія суддів з таких підстав.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються зокрема Договором, укладеним 27 квітня 2010 року та відповідно до п. 3 Договору ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190.

Відповідно до п. 14.3 Договору споживач (ОСОБА_7) зобов’язаний раціонально використовувати питну воду тільки на ті цілі, що передбачені темничними умовами та вживати необхідні заходи для усунення причин, що визивають не цільове використання води, зокрема: не здійснювати полив городу питною водою без водоміру.

Пунктом 19.3 Договору встановлено, що споживач несе відповідальність за завдані збитки (полив городу без водоміру) відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 10.1 Правил у разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з п. 3.3 цих Правил.

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (п. 3.3 Правил).

Враховуючи, що ОСОБА_7 у порушення умов договору був здійснений  полив присадибної ділянки (огороду) питною водою за відсутності засобу лічильника води, що підтверджено матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої  п.10.1 Правил.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що умовами Договору забороняється без водоміру полив городу, а відповідачем було здійснено полив присадибної ділянки неспроможні, оскільки присадибна земельна ділянка це є земельна ділянка (обмежована, забезпечена виїздом на вулицю, провулок тощо), на якій розміщені житловий будинок, господарські будівлі та споруди, сад, город тощо. Крім того, як зазначено в акті ОСОБА_7 був здійснений саме полив городу, зазначений акт відповідачем спростовано не було.

Не заслуговують уваги також і доводи апелянта про те, що відповідно за умовами п. 11 Договору про надання послуг по централізованому постачанню холодної води,  виходячи із встановлених норм споживання питної води ОСОБА_7 має право на використання води, зокрема на полив городу за відсутністю водоміра, оскільки вони  спростовуються положеннями п.п. 14.3 та 19.3. договору. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що у встановлені норми споживання питної води входив полив городу за відсутності водоміру. До того ж в  п. 11 Договору йдеться про використання води не забороненим договором способом.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1, статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 2 вересня 2010 року -  відхилити.

         Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 2 вересня 2010 року - залишити без змін.

         Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: