АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1565-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Іоненко Т.І.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді Авраміді Т.С.

Суддів:     Моісеєнко Т.І.,

Полянської В.О.,

при секретарі Джан Е.Е.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом прокурора м. Судака в інтересах держави в особі Новосвітської селищної ради до ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 16 серпня 2010 року,

                                                          ВСТАНОВИЛА:

Прокурор м. Судака в інтересах держави в особі Новосвітської селищної ради АР Крим в порядку ст.121 Конституції України, п.6 ст.20, ст..ст.35,36-1,37 Закону України «Про прокуратуру», ст.45 ЦПК України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про звільнення самовільно занятої земельної ділянки загальною площею 0,018 га, що розташована в районі будинку АДРЕСА_1, орієнтовано в 20 метрах від північної земельної ділянки ГБК «Сокіл» та приведення земельної ділянки у первинний, придатний для використання стан шляхом знесення розміщеної будівлі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Новосвітської селищної ради АР Крим, встановлено, що  ОСОБА_6 самовільно зайнята вищевказана земельна ділянка. Відповідач не маючи на те правових підстав, самовільно встановив на зазначеній земельній ділянці будівлю, частково огородив земельну ділянку. З 2000 року  ОСОБА_6 притягується до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 53-1 КУпАП, проте дотепер відповідачем не припинені порушення земельного законодавства. Вищевказана земельна ділянка  продовжує використовуватись ОСОБА_6 з порушенням вимог ст.ст. 125,126 Земельного кодексу без правовстановлюючих документів.  

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 16 серпня 2010 року позов прокурора м. Судака АР Крим в інтересах держави в особі Новосвітської селищної ради АР Крим задоволений.

Зобов’язано ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,018 га, що розташована в районі будинку АДРЕСА_1, орієнтовано в 20 метрах від північної земельної ділянки ГБК «Сокіл» та привести її у первинний, придатний для подальшого використання стан шляхом знесення капітальної будівлі – одноповерхової будови з «ракушняка» з фундаментом та шиферною крівлею розміром 5,5 м. на 3 м., висотою 3,6 м. та огорожі за рахунок відповідача. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.  

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що він більше 10 років відкрито та добросовісно користується спірною земельною ділянкою, неодноразово звертався до Новосвітської селищної ради АР Крим з заявами про надання йому цієї земельної ділянки. На думку апелянта, за таких обставин, не можна вважати, що він самовільно користувався спірною земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та відповідача, колегія судів вважає, що апеляційна скарга  підлягає відхиленню, виходячи з такого.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір по суті,  суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 0,018 га, що розташована в районі будинку АДРЕСА_1, орієнтовано в 20 метрах від північної земельної ділянки ГБК «Сокіл», відповідач використовує земельну ділянку не маючи на те правових підстав, самовільно збудував на зазначеній земельній ділянці одноповерхову капітальну будівлю, що відповідно до положень статті 212 Земельного кодексу України є підставою для звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення її у первинний, придатний для використання стан шляхом зносу будівлі за рахунок відповідача.  

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.  

Статтею 116 Земельного кодекс України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як правильно  встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,018 га, що розташована в районі будинку АДРЕСА_1, орієнтовано в 20 метрах від північної земельної ділянки ГБК «Сокіл» і використовує її не маючи документів, які зазначені у вищевикладених нормах закону. На зазначеній земельній ділянці відповідач збудував капітальну будівлю – одноповерхову будову з «ракушняка» з фундаментом та шиферною крівлею розміром 5,5 м. на 3 м., висотою 3,6 м. та з південної та західної сторони встановив огорожу з виноградних колів та натягнутої сітки «рабиці».  

Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи: актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства та обстеження земельної ділянки від 31.05.2008 року (а.с.4,5), 13.10.2008 року (а.с.16), 27.11.2008 року (а.с.14), згідно яких встановлено, що ОСОБА_6 самовільно зайняв та використовує вищевказану земельну ділянку; протоколами про адміністративне правопорушення від 31.05.2008 року (а.с.7), 24.10.2008 року (а.с.18) щодо порушення відповідачем земельного законодавства та скоєння правопорушень, передбачених ст.ст.53-1, 188-5 КпАП України; приписами від 31.05.2008 року, 13.10.2008 року (а.с.6,17), згідно яких ОСОБА_6   було запропоновано усунути порушення земельного законодавства; а також постановами про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.ст.53-1, 188-5  КпАП України  та накладення на ОСОБА_6 адміністративного стягнення від 2.06.2008 року, 24.10.2008 року (а.с.8,19).

Відповідно до вимог ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Аналіз сукупності зібраних у справі доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка, свідчить про те, що суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах держави про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.  

Доводи апеляційної скарги щодо виконання відповідачем дій для оформлення спірної земельної ділянки, а також відкритого добросовісного користування нею більше 10 років є неспроможними, оскільки не породжують право власності чи користування земельною ділянкою, виходячи з положень норм статей 116,118, 125,126 ЗК України, не змінює самовільного характеру використання відповідачем земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної  скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги ОСОБА_6   і залишення без змін рішення суду.

Враховуюче наведене, керуючись ст.ст. 303, 308 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 16 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: