АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1570-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Чулуп О.С.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії у складі:
головуючого – судді Притуленко О.В.,
суддів Ломанової Л.О.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Привітненської сільської ради Кіровського району АР Крим (третя особа - Кіровська державна нотаріальна контора) про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 12 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Привітненської сільської ради Кіровського району АР Крим про визнання права власності на спадкове майно – домоволодіння АДРЕСА_1.
У позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина, у тому числі на вказане нерухоме майно. Як спадкоємець першої черги за законом вона звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини, однак через відсутність правовстановлюючих документів на будинок, їй було відмовлено у видачі свідоцтва. На підставі ст. 379, 1223, 1261 ЦК України ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на спадкове майно.
Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 12 серпня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити її позовні вимоги.
На думку апелянта, суд першої інстанції надав неналежну правову оцінку наведеним нею доказам та не звернув увагу на те, що зазначений будинок у 1950 році був наданий матері її чоловіка, як переселенцю; після смерті матері відповідно до записів у погосподарській книзі Привітненської сільської ради спірне домоволодіння було зареєстроване за її чоловіком.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не навела достатньо доказів на підтвердження права власності спадкодавця на спірне майно; у зв’язку з чим дійшов висновку що зазначене домоволодіння не входить до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 При цьому суд першої інстанції керувався нормами Цивільного кодексу України в редакції 2003 року щодо набуття права власності на майно та Правилами державної реєстрації об’єктів нерухомого майна,що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом Держжиткомунгоспом від 13 грудня 1995 року № 56.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, з яким позивачка з 19 грудня 1958 року перебувала у зареєстрованому шлюбі. 23 лютого 2001 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину, яка залишилася після смерті чоловіка у вигляді земельного паю та грошового вкладу. У видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Кіровська державна нотаріальна контора 19 травня 2010 року відмовила в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.
Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України 2003 року акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними законної сили. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у місцях, селищах міського типу Української РСР» від 31 січня 1966 року, яка діяла до затвердження Правил державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за №31/1056, реєстрації в органах БТІ із видачею свідоцтва про право власності підлягали будинки, розташовані в місцях та селищах міського типу. Згідно п. 6 цієї Інструкції реєстрація будинків в сільській місцевості не вимагалася, отже виникнення права власності на будинок в сільській місцевості не було пов’язано з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрації в бюро технічної інвентаризації, а виникало з моменту його реєстрації у місцевій раді.
Згідно відомостей, наданих Привітненською сільською радою, спірний будинок АДРЕСА_1 у погосподарських книгах сільської ради з 1958 року числиться за ОСОБА_5, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Привітненською сільською радою право власності ОСОБА_5 на спірний будинок визнавалося за життя і ніким не було оспорено.
Відсутність у ОСОБА_5 документів про право власності на жилий будинок відповідно до вимог законодавства, чинного з 1958 року і надалі до його смерті у 2000 році не можна вважати відсутністю у нього права власника на жилий будинок взагалі.
Однак суд першої інстанції при ухваленні рішення зазначені обставини не врахував, не застосував положення законодавства, яке діяло на момент виникнення права власності у ОСОБА_5 на спірний будинок і не перевіривши чи набув ОСОБА_5 у поряду, встановленому на той час чинним законодавством, право власності на спірний будинок, дійшов помилкового висновку про те, що відсутність державної реєстрації спірного майна за спадкодавцем не надає підстав для визнання права на це майно за спадкоємцем.
З матеріалів справи, зокрема постанови про відмову в здійсненні нотаріальної дії, вбачається, що звернувшись до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний будинок, позивачка отримала відмову з підстав відсутності правовстановлюючих документів.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визання права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що в порядку спадкування за законом за позивачкою може бути визнане право власності на спадкове майно - домоволодіння АДРЕСА_1, яке згідно технічного паспорту складається з: жилого будинку літ. «А» загальною площею 67 кв.м; прибудови літ. «а» площею 21.2 кв.м; веранди літ. «а-1» площею 2,4 кв.м; підвалу літ. «Б» площею 8,2 кв.м; літньої кухні літ. «В» площею 11,3 кв.м; сараю літ. «Г» площею 2,6 кв.м; вбіральні №1, колодязя №2, воріт №3, і належало за життя на праві власності ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, оскільки при вирішенні спору судом не були з’ясовані усі обставини, що мають значення для справи, і рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до пп. 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового про задоволення позову.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п. 1 і 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 12 серпня 2010 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: жилого будинку літ. «А» загальною площею 67 кв.м; прибудови літ. «а» площею 21.2 кв.м; веранди літ. «а-1» площею 2,4 кв.м; підвалу літ. «Б» площею 8,2 кв.м; літньої кухні літ. «В» площею 11,3 кв.м; сараю літ. «Г» площею 2,6 кв.м; вбіральні №1, колодязя №2, воріт №3.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Авраміді Т.С.