УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

08  лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки  Крим  в складі:

             Головуючого, судді:                       Чистякової Т.І.

             Суддів:                                             Філатової Є.В.

                                                                       Любобратцевої Н.І.

             При секретарі:                                 Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4, про розірвання кредитного договору,

ВСТАНОВИЛА:

 29 червня 2010року Публічне акціонерне товариство  «УкрСиббанк»  звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 657 313,89 грн. і про встановлення порядку виконання рішення суду: у першу чергу звернути стягнення на заставлене майно - будинок та земельну ділянку під АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2

Вимоги мотивовані тим, що  між позивачем та ОСОБА_2 16.11.2007 року укладений кредитний договір за №11252416000. Відповідно до умов вказаного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 77 200 доларів США з оплатою процентної ставки 12,90% річних. У зв’язку із тим, що ОСОБА_2 не належно виконувалися обов'язки по внесенню щомісячних платежів та сплаті відсотків, станом на 01.03.2010 р. утворилась заборгованість у сумі 657 313,89 грн. Крім того, у забезпечення виконання вказаного договору, між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були укладені договори поруки від 16.11.2007 р., а також між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, предметом якого є домоволодіння та земельна ділянка під АДРЕСА_1.

 ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про розірвання кредитного договору. Вимоги мотивує тим, що вона не може відповідати за невиконання зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з існуванням непереборної сили. Непереборною силою вважає світову фінансову кризу 2008 року, коли курс долара збільшився у двічі, стався обвал економіки мирових держав. Оскільки невиконання обов'язків було викликано непереборною силою, поручителі не повинні також відповідати за позовом. Крім того, вважає, що зобов'язання в іноземній валюті є неправомірним.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково. З ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 стягнено у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у сумі 657 313,89 грн. та судові витрати -1820 грн., а усього 659 133 грн. 89 коп. В решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову  відмовлено у повному обсязі.

____________________________________________________________________________

        Справа №22-ц/0190/1092/11                                   Головуючий в першій  

                                                                                           інстанції, суддя – Андрєєва О.М.

                                                                                     Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, і ухвалити нове рішення, яким  розірвати кредитний договір, договори  поруки, укладені між банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_3, скасувати нараховані відсотки і пеню, надати розстрочку по сплаті тіла кредиту строком на п’ять років. Доводи скарги зводяться до того, що, суд, стягуючі неустойку у зв’язку з невиконанням зобов’язання, не прийняв до уваги те, що невиконання цих зобов’язань викликано внаслідок надзвичайних непереборних обставин, які не залежать від волі боржника, а саме – внаслідок світової фінансової кризи. Апелянт також вважає, що відмовляючи у задоволенні вимог про розірвання договору, суд також необґрунтовано не прийняв до уваги те, що ці вимоги мотивовані не лише фінансовою неплатоспроможністю, але і суттєвими змінами умов договору, оскільки дострокове стягнення суми кредиту тягне за собою такі суттєві зміни прав та обов’язків сторін, що втрачається  сенс договору. Крім  того, на думку апелянта, дострокове стягнення всій суми кредиту суттєво збільшує відповідальність поручителів. Також апелянт звертає увагу на те, що  додаткові угоди від 16.11.2007 року і від 13.01.2009 року не підписані поручителем, тобто, йому не було відомо про зміни, внесені цими додатковими угодами в основний договір.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення  представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанку», суд виходив із їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

 Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова  установа надає грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором, а позичальник  зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями  статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя.

 Із матеріалів справи вбачається, що 16.11.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11252416000, за умовами якого банк надав відповідачці споживчий кредит в іноземній валюті в сумі 77200 доларів США,  строк повернення кредитних коштів встановлений в графіку погашення кредиту, але не пізніше 16 листопада 2037року з оплатою процентної ставки 12,90% річних. ( а.с.10 - 13)

У забезпечення виконання зазначеного кредитного договору  між позивачем та ОСОБА_3 16.11.2007року був укладений договір поруки № 11252416000- П1. В цей же день договір поруки  №11252416000- П2 був укладений і з ОСОБА_2 За умовами зазначених договорів поруки поручителі взяли на себе зобов’язання   відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов’язань  перед позивачем, що виникли з кредитного договору №11252416000 від 16.11.2007 року ( а.с.14, 15)

Крім того, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого є домоволодіння та земельна ділянка АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2 ( а.с.16-18)

ОСОБА_2 не належно виконувалися взяті на себе зобов’язання  по внесенню щомісячних платежів та сплаті відсотків за користування кредитом, в результаті чого станом на 01.03.2010року утворилась заборгованість за тілом кредиту 71669, 24 доларів США, що еквівалентно 572637, 23 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом  100144, 33 доларів США, що еквівалентно 80014, 50 грн, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором 583долара США, що еквівалентно 4662, 16 грн, а всього 657 313, 89 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Нормами ст. ст. 610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають передбачені законом або договором наслідки.  

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, виходячи з вищенаведених норм закону, суд правильно стягнув з відповідачів, як солідарних боржників,  суму заборгованості за кредитом.

Що стосується вимог зустрічного позову, то колегія суддів також погоджується з висновками суду щодо його необґрунтованості.

Згідно статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від  відповідальності  за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Позивачка вказує, що в даному випадку вона не має можливості своєчасно сплачувати кредит в зв’язку із світовою фінансовою кризою і погіршенням її фінансового становища, однак світова фінансова криза, на яку посилається позивачка, є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють позивача виконувати умови укладеного договору.

 Зростання курсу долара США - валюти кредиту,  саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Укладаючи кредитний договір  кожна сторона з'ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент   отримання   коштів   визначає   для себе правила подальшої поведінки, які  в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін.

Вимагаючи розірвання кредитного договору та договору поруки, позивачка посилається на положення статті 652 ЦК України. Однак, позивачкою не доведена наявність ідеальної сукупності всіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, що є обов'язковою умовою для вирішення питання про розірвання договорів.

Що стосується доводів відносно пропуску строку позовної давності по нарахуванню пені, то їх неможна прийняти до уваги, оскільки пеня банком розрахована в межах річного строку, передбаченого ст.258 ЦК України ( з 22.04. 2009р по 01.03.2010року).

 Проценти за користування кредитом є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу і на ці платежі не розповсюджуються правила  ст.258 ЦК України.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до  ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального  і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

 Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надала допустимих доказів,  які  спростовують   висновки суду. Підстави  до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного та керуючись  статтями 303, 308  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року  залишити без змін.

   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді:  Чистякова Т.І.               Філатова Є.В.                Любобратцева Н.І.