УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

08  лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки  Крим  в складі:

             Головуючого, судді:                       Чистякової Т.І.

             Суддів:                                             Філатової Є.В.

                                                                       Любобратцевої Н.І.

             При секретарі:                                 Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А2320 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року у цивільній справі за позовом Військової частини А2320 до ОСОБА_2 треті особи – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим,  про визнання її та її дочки ОСОБА_3 такими, що втратили право користування службовим житловим приміщенням та виселення з наданням іншого жилого приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

Військова частина А 2320 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа -  Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя, про визнання такою, що втратила право користування службовим жилим приміщенням – кімнатою АДРЕСА_1, і зобов’язати її звільнити займане службове жиле приміщення. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в 2004 році для військової частини було виділене службове жиле приміщення - 2-х кімнатна квартира АДРЕСА_1. У подальшому цю квартиру рішенням житлової комісії було розподілено для військовослужбовця військової частини підполковника ОСОБА_4 на сім'ю у складі з 3-х осіб (він, дружина, дочка). ОСОБА_4 оформив письмове зобов'язання про звільнення вказаної службової квартири у разі звільнення його з військової служби або отримання іншого житлового приміщення. Дане зобов'язання підписала і його дружина ОСОБА_2 Сім'я ОСОБА_2 вселилася до службового жилого приміщення на підставі ордеру на службове жиле приміщення №5, виданого Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради від 01 березня 2005 р. У лютому 2006 р. ОСОБА_4 розірвав шлюб з ОСОБА_2 В жовтні 2006 року ОСОБА_4 був звільнений зі Збройних сил України за станом здоров'я, виключений із списків особового складу військової частини А 2320. Після звільнення ОСОБА_4 вибув до місця свого мешкання до м. Керчі, де у нього є житло - трикімнатна квартира, одержана в 2001 році з фонду Міністерства оборони України на весь склад сім'ї для постійного мешкання. Посилаючись на норми Житлового кодексу України, Порядок забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями, позивач стверджує, що при звільненні з військової служби військовослужбовець підлягає виселенню із службового жилого приміщення зі всіма членами сім'ї, якщо інше не передбачене законодавством, робить висновок, що правових підстав для проживання ОСОБА_5 в спірному жилому приміщенні немає.

В ході судового засідання позивач уточнивши позов, просив виселити ОСОБА_5 та її неповнолітню дочку ОСОБА_6 зі службового приміщення з наданням іншого жилого приміщення.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2009 року до участі в справі у якості третьої особи залучено Службу у   ____________________________________________________________________________

        Справа №22-ц/0190/1184/11                                   Головуючий в першій  

                                                                                           інстанції, суддя – Чумаченко Р.Д.

                                                                                     Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.

справах дітей Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим.

У судовому засіданні представник позивача уточненні вимоги підтримав, просив виселити ОСОБА_5 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 із спірного жилого приміщення з наданням іншого жилого приміщення.

Представник відповідачки проти позову заперечував, вважаючи його необґрунтованим і не законним.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя позов підтримав.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року в задоволенні позову Військової частини А 2320 до ОСОБА_5, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя, про визнання такою, що втратила право користування службовим житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 та виселення з наданням іншого жилого приміщення, відмовлено. З Військової частини А2320 стягнені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 37 грн.

Додатковим рішенням того ж суду від 04 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_3.

Не погодившись з рішенням суду, Військова частина А2320 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Доводи скарги зводяться до того, що, суд безпідставно не застосував ст. 124 ЖК України, оскільки військовослужбовець, якому було виділене спірне службове житло, звільнився з військової служби, а відповідно до п.34 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають без надання іншого жилого приміщення. Крім того, згідно з п. 21 Порядку забезпечення військо службовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, при звільненні з  військової служби військовослужбовець  підлягає виселенню із службового житлового приміщення з усіма членами родини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання,            перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із його необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням житлової комісії військової частини А2320 від 24.12.2004 року АДРЕСА_1 було розподілено заступнику командира військової частини А2320 з озброєння – начальнику технічної частини ( а.с.7) ОСОБА_4 оформив письмове зобов'язання про звільнення вказаної службової квартири у разі звільнення його з військової служби або отримання іншого житлового приміщення. Дане зобов'язання підписала і його дружина ОСОБА_2 ( а.с.8)

На підставі ордеру на службове жиле приміщення №5 від 01.03.2005року виданого ОСОБА_8 на підставі рішення виконавчого комітету  Сімферопольської міської ради  №9 від 28.01.2005року,  сім’я  ОСОБА_8, яка складалася з трьох осіб (ОСОБА_8,  дружина – ОСОБА_5, донька – ОСОБА_6) вселилася в квартиру АДРЕСА_1.( а.с.9)

У лютому 2006 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 був розірваний.

Відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 16.10.2006року підполковник ОСОБА_8 був звільнений з рядів збройних сил за станом здоров’я, виключений із списків особового складу військової частини А 2320. Після звільнення зі служби ОСОБА_8 вибув на інше місце проживання у м. Керч.

ОСОБА_5 продовжує проходити військову службу в військовій частині А 2320, проживає в спірній квартирі разом з донькою ОСОБА_6 Сторони  зазначені обставини не заперечують.

Відповідно до положень статей 118, 124, 125 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією,  підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено в тому числі  сім’ї  військовослужбовців.

Судом  встановлено, що відповідачка з донькою вселилися в спірну квартиру на законних підставах. На час вселення і на час розгляду справи відповідачка є військовослужбовцем, проходить службу у відповідача. Тобто, відповідачка не припинила трудових відносин з відповідачем, з військової служби вона не звільнена, тому підстави для виселення її з донькою із вказаної службової квартири відсутні.

Факт того, що  колишній чоловік відповідачки звільнений з військової служби не є підставою для  її  виселення.      

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що раніше військова частина розташовувалась в м. Сімферополі, а з лютого 2008року вона розташовується в с. Перевальне Сімферопольського району АР Крим, оскільки статус спірної квартири не змінений, вона продовжує бути  службовою квартирою військової частини А 2320, і в разі виселення відповідачки буде надана іншим військовослужбовцям вказаної військової частини. Крім того, Житловим Кодексом України не передбачена можливість переселення робітників та службовців з одної службової квартири  в іншу в межах однієї адміністративної одиниці.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що в  військовій частині А 2320 є черга осіб, які потребують надання житла, не можна прийняти до уваги, оскільки існування такої черги не є підставою для виселення відповідачки.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

          Відповідно до  ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального  і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

 Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надала допустимих доказів,  які  спростовують   висновки суду. Підстави  до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги Військової частини А2320 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді:  Чистякова Т.І.               Філатова Є.В.                Любобратцева Н.І.