Справа № 2-а-971/11

29.03.2011

ПОС Т А Н О В А

Іменем        України                                   

29 березня 2011 року.  Суддя Володимирецького  районний суд Рівненської області Закревський Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсій, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

Встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що являється постраждалим від аварії на ЧАЕС 1 категорії, отримує пенсію, у зв’язку з чим має право на отримання додаткової пенсії в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також право на надбавку до пенсії, передбаченої ст..39 цього ж Закону. Разом з тим, додаткова пенсія та надбавка, що виплачується позивачу, не відповідає вимогам закону. Відповідач відмовив у перерахунку пенсії, тому просила визнати цю відмову протиправною, визнати за нею право на отримання додаткової пенсії в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, та надбавки до пенсії в розмірі однієї заробітної плати,  зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити додаткову пенсію у встановленому Законом розмірі.

  Представник відповідача –управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі –надав письмові заперечення проти позову, в яких посилається на відсутність належного законодавчого регулювання питання виплати пенсій постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та на пропуск строку позовної давності. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні та долученими до справи посвідченнями.

Позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання  інвалідам 1 групи пов”язаного з Чорнобильською катастрофою.  

Ст.51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”не передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, у зв’язку з чим підстав для задоволення позову в даній частині суд не вбачає.       

У відповідності до ст.39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, ст.70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. З урахуванням викладеного, враховуючи, що розмір надбавки до пенсії позивачам визначено саме Кабінетом Міністрів України, а також приймаючи до уваги, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”та Постанови КМУ, які визначають порядок та розміри доплати до пенсії особам, що проживають та працюють на території радіологічного забруднення, є чинними, і неконституційними не визнавались, суд приходить до висновку, що дії відповідача в 2010 році відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підстав для задоволення позову в частині стягнення доплат за 2010 рік суд не вбачає.       

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8,19,21 Конституції України, ст.ст.51, 63, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.28 Закону  України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, судовою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах “Кечко проти України”,  “Бурдов проти Росії”, Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), ст..ст.183-2, 256 КАС України, суд, -                                       

                                                               постановив:   

В задоволенні позову ОСОБА_2 в частині стягнення доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, передбаченої ст..39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та стягнення додаткової пенсії в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи  - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі п.18) ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. Постанова суду, крім випадків її апеляційного оскарження, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.                     Суддя:            

Закревський Л.В.