Справа № 2-3103/2007р.

           

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

“ 19 ” грудня 2007 року     Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі: 

головуючого судді -                                         І.В. Муранової

при секретарі -                                                  Н.В.Радченко, О.В.Бондаренко,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м.Борисполі Київської області цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1до Бориспільської міської ради Київської області, третя особа ОСОБА_2, про визнання права власності на будинок, -

В С Т А Н О В И В :

 

Позивач звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1, в тому числі на Ѕ частину домоволодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та на Ѕ частину домоволодіння, яка належить їй на праві спільної сумісної власності. Свої вимоги  позивач обґрунтовує наступним.  30 квітня 1961 року виконавчим комітетом Бориспільської міської ради їм з чоловіком було виділено земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_1. За час спільного проживання на вказаній земельній ділянці вони з чоловіком побудували будинок, який є їх спільною сумісною власністю. В зв'язку  зі зміною в плані забудови, їм було надано дозвіл на переоформлення технічної документації на самовільну добудову до будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер, і після його смерті відкрилась спадщина на вказаний будинок з надвірними будівлями. Вона прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління спадковим майном, проте отримати свідоцтво про право на спадщину вона не може, оскільки документи на будинок не переоформлені. 

 

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

 

Представник відповідача Бориспільської міської ради Київської області під час судового розгляду справи позов визнав

 

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що у разі визнання права власності на домоволодіння за позивачем, будуть порушені його права як власника суміжного домоволодіння. Він успадкував житловий будинок по АДРЕСА_2. На момент прийняття спадини на земельній ділянці по АДРЕСА_1 позивачем та її чоловіком вже був побудований житловий будинок, при цьому відстань між їх будинками становить близько 1 метра.

  

Заслухавши пояснення представників сторін, третю особу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що  заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

 

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2народження, перебувала в шлюбі з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3народження, зареєстрованому 19 лютого 1946 року в Гребінківському районному відділі РАГС Полтавської області, актовий запис №15 /а.с.-8а/.

 

Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради №162 від 30 березня 1961 року чоловіку позивача ОСОБА_3була виділена земельна ділянка під забудову жилого будинку розміром 600 кв.метрів по АДРЕСА_1з земельних лишків ОСОБА_4/а.с.-88/

Під час шлюбу позивачем та її чоловіком на вказані земельній ділянці по АДРЕСА_1 був побудований житловий будинок з надвірними будівлями.

 

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БК №НОМЕР_1, виданим  відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міськвиконкому Київської області /а.с.-8/.

 

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом та відповідно до вимог ст.549 Цивільного кодексу України 1963 року прийняла спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала з ним у спадковому домоволодінні.

 

Згідно з відповіддю Бориспільської міської державної нотаріальної контори після померлого ОСОБА_3 спадкова справа не відкривалась /а.с.34/. Інші спадкоємці першої черги, або які мають право на спадкування за правом представлення, які прийняли спадщину, відсутні.

 

В судовому засіданні встановлено, що будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, в м.Борисполі був побудований позивачем та її чоловіком ОСОБА_3 на земельній ділянці, переданій ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, згідно з рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 30 березня 1961 №162, та відповідно до плану забудови садиби, затвердженого Бориспільським міським відділом комунального господарства  /а.с.-90/.

 

Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради №232 від 04 серпня 1980 року чоловіку позивача ОСОБА_3було дозволено внести зміни в технічну документацію в зв'язку зі зміною в плані забудови в м.Бориспіль по АДРЕСА_1, та оформити самовільну добудову до будинку розміром 3,44 х 5,87 метрів /а.с.-9/.

 

Відповідно до вимог ст.380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній  проживання.

 

За змістом  ч.2, 3 ст.375 Цивільного кодексу України власник земельної  ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

 

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

 

З наданих суду документів, а також з заяви третьої особи ОСОБА_2 встановлено, що істотних порушень та істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним  інтересам  або  порушує  права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил при будівництві будинку та надвірних споруд позивачем та її чоловіком допущено не було. Самовільно добудована з відхиленням від проекту добудова «а-3» розміром 3,44 х 5,87 метрів зведена позивачем на земельній ділянці, що не була передана у власність інших осіб, в тому числі третій особі ОСОБА_2, та не порушує прав третьої особи на користування належним йому будинком по АДРЕСА_2 /а.с.-37/, оскільки безпосередньо не межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 зі сторони належного йому будинку.

 

Та обставина, що будинок по АДРЕСА_1 побудований позивачем та її чоловіком згідно з проектом на відстані 1-2 метрів від житлового будинку ОСОБА_2 була відома третій особі з моменту прийняття спадщини 17 травня 1999 року після смерті ОСОБА_4/а.с.-37/, за рахунок земельної ділянки якої була в 1961 році виділена земельна ділянка під забудову чоловікові позивача,  та в установленому порядку ОСОБА_2 не оскаржувалась, і, таким чином, третьою особою порушений строк звернення з позовом до суду.     

 

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України майно, а також частин 1 та 2 статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин,   набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

 

Відповідно до змісту частин 1,2,3 статті 61 Сімейного кодексу України об'єктами  права  спільної  сумісної  власності подружжя можуть  бути  будь-які  речі,  за  винятком  тих,  які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата,  пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного  бюджету  або  внесені  на  його  особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші,  інше майно,  в тому числі  гонорар,  виграш,  які  були одержані  за  цим  договором,  є  об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

 

Згідно з частиною 1 статті 69, частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності,  незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя,  частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо  інше  не  визначено  домовленістю  між  ними  або  шлюбним договором.

 

Відповідно до вимог частин 1,2 статті 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

 

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 в м.Бориспіль Київської області, є спільною сумісною власністю позивача та її померлого чоловіка ОСОБА_3, оскільки був побудований ними під час шлюбу.

 

ОСОБА_3 на момент смерті не отримав свідоцтво про право власності та не зареєстрував його в Бориспільському міському бюро технічної інвентаризації, проте право власності в порядку спадкування має бути визнано за позивачем. 

 

Так, за змістом ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України 1963 визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він  фактично  вступив  в  управління  або  володіння спадковим майном.  Зазначені в цій статті  дії  повинні  бути  вчинені  протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

 

Відповідно до вимог ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

 

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявленого позивачем позову про визнання за нею права власності на житловий будинок що розташоване по АДРЕСА_1, в тому числі на Ѕ частину домоволодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та на Ѕ частину домоволодіння, яка належить їй на праві спільної сумісної власності.

 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,61,209,212,214,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

 

В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити повністю.

 

Визнати за ОСОБА_1, 1923 року народження, право власності на будинок з надвірними будівлями спорудами, розташований  по АДРЕСА_1, в тому числі на Ѕ частину будинку та відповідну частину надвірних будівель і споруд в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 та на Ѕ частину будинку та відповідну частину надвірних будівель і споруд як співвласника спільної сумісної власності.

 

Складання повного рішення відкласти на строк не більше ніж п'ять днів.

 

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та наступної подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

 

                Суддя:                                                                                                                                І.В.Муранова