Справа № 2-550/11

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 лютого 2011 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області  в складі:

головуючого-судді                                                                   Свистунової О.В.

при секретарі                                                                            Хуторної Ж.І.

представника позивача                                                            ОСОБА_1

представника відповідача                                                        Цуркаленко О.М.

представника третьої особи                                                     Бершадської Л.С.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, -

                                                                В С Т А Н О В И В:

             Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в  м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.

            Ухвалою суду від 14 лютого 2011 року вимоги позивача ОСОБА_4 в частині вимог до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в  м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду та залучено Фонд… до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.  

         В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що в період  з  02.09.1982року по 26.12.1982 року та з 11.06.1985 року по 18.08.1995 року він працював на шахті «Октябрьська»Об»єднання «Кривбасруда»правонаступника, на теперішній час, - Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», гірничим робітником та машиністом скреперної лебідки.

       Позивач  вказав, що в зв’язку  з  порушеннями законодавства зі  сторони відповідача ,  він змушений  переносити  моральні  страждання  та  переживання. Рішенням ЛЕК (лікувальної експертної комісії)  від 11.03.2010р.,  йому були встановлені професійні захворювання за діагнозом: радикулопатія шийна та попереково-крижова з вираженими порушеннями хребта, стійким больовим і м’язово –тонічними синдромами, виражений периферичний нейросудинний синдром, часто рецедивуючий перебіг з нейродистрофічними  проявами у вигляді: дв. плічолопаткового пері артрозу, деформуючого артрозу колінних та ліктьових суглобів.  

          Комісією, яка проводила  розслідування  було складено  Акт  розслідування    професійного  захворювання - №   30  від  06.04.2010 р. , в якому встановлено , що згідно пункту 17  причиною   професійних захворювань  є  робота  в умовах важкого фізичного перевантаження –нахили тулубу: до 164 разів при нормі 51-100 разів за зміну; маса вантажу, що переміщується до 81 кг при нормі до 30 кг. Крім того , в пункті  19 Акту… зазначено вину також  керівництва :  ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».          

         За  висновком  МСЕК від 12.05.2010.р.  позивачу первинно було встановлено  -  35 %  професійної  втрати  працездатності та третю групу інвалідності.

          Позивачем було зазначено, оскільки він втратив своє здоров’я та працездатність з вини підприємства, то вважає , що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, наявність якої полягає  в наступному:  його часто турбують болі та обмеження рухів в шийному та поперековому відділі хребта; з’являється оніміння кінцівок, кульгає при ходьбі. Від  вищевказаного   позивач переносить  моральні  страждання    та  переживання,  які  не  можливо  висловити,  а  йому їх  приходиться,  уже    на  протязі  тривалого  часу,   постійно  відчувати. Виходячи з цього у нього  погіршилися стосунки з членами сім’ї,  його  нинішній стан здоров'я викликає подразливість та неврівноваженість, що призводить до постійних суперечок. За таких обставин у нього  змінився рівень життєвої діяльності, позивач змушений прикладати багато зусиль для організації свого життя та постійного підтримання працездатності. Також, моральні страждання та переживання йому спричиняє той факт , що  за наявності зазначених професійних захворювань він вже ніколи не буде повноцінно здоровим чоловіком . Позивач зазначає,  що раніше був опорою для своєї сім'ї, а тепер сам потребує  допомоги, як фізичної, так і моральної, відчуває себе тягарем для своєї родини . В результаті професійних  захворюваннях  настало різко виражене обмеження життєдіяльності, яке призвело до соціальної дезадаптації, і на теперішній час він не в змозі надати своїй дружині необхідної допомоги в веденні навіть домашнього господарства, через це він постійно відчуває свою нікчемність в колі своєї родини, друзів та знайомих. Через важку працю, в результаті отримання професійних захворювань,  він неодноразово ( 7 разів ) згідно виписних епікризів,  на протязі 2007 –2010 р. р.  знаходився на лікуванні в медичних закладах міста Кривого Рогу, зазначивши , що він змушений більше часу проводити  не вдома, не біля родини.

          Позивач зазначив, що йому  було  встановлено  втрату працездатності  в  травні 2010р.,  але про відшкодування моральної шкоди я дізнався лише восени 2010 року, тому вважає, що ним не  пропущений строк, встановлений для звернення з позовною заявою до суду. Згідно до заявлених вимог просив стягнути з відповідачів: ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»та ВВД Фонду…  на його користь спричинену йому моральну шкоду в розмірі по 173 000 грн.

         У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 не  був  присутній, про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки суд не сповіщено.

          В судовому засіданні представник позивача, яка діє на підставі довіреності –ОСОБА_1, заявила клопотання в якому просила суд залишити  позовну заяву без розгляду в частині щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 173 000 грн. з  відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань в місті Кривому Розі Дніпропетровської області.   Також вказала, що позовні  вимоги до ВАТ «ЦГЗК»підтримує у повному обсязі  та просить  стягнути у відшкодування моральної шкоди 173 000грн. Крім того,  послалась  на  обставини  вказані  в  позовній  заяві та  просила  при  винесені  рішення  врахувати –що  з  вини  підприємства  позивачу  заподіяна  шкода  здоров’ю, він втратив 35 відсотків  професійної працездатності та йому встановлено 3-тю групу інвалідності, постійно змушений  звертатися за допомогою до лікарів, проходити амбулаторне та стаціонарно лікування. За таких обставинах у нього змінився рівень життєвої діяльності, він  потребує багато зусиль для організації свого життя. Також пояснила, що позивач знав про шкідливі умови праці, проте не знав і не повинен був знати про перевищення гранично-допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких він захворів , в результаті чого переносить моральні та фізичні страждання,  через отримані  профзахворювання. Представник позивача зазначила, що відповідно до вимог ст.. 268 ЦК України, строк позовної давності не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, а спеціальним Законом України «Про загальнообов»язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві…»не встановлено строку позовної давності, тому вважає, що ними не пропущено строк звернення з позовною заявою до суду.

          Представник - відповідача Відкритого акціонерного товариства ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»позов  не  визнала  та  суду  пояснила,   що окрім роботи на підприємстві відповідача, у зазначений період він також працював і у іншого роботодавця –ВАТ «Суха Балка»», та також виконував роботи, що супроводжувались вимушеною робочою позою, підйомом вантажів вище встановлених норм, впливом локальних вібрацій та несприятливого мікроклімату.  Тобто,  в зазначеному позивачем професійному маршруті визначено не усі підприємства де він підпадав під вплив шкідливих та небезпечних факторів виробництва. Крім того, представник відповідача вважає, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу, в тому числі на підприємстві відповідача, знав про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги, а саме йому надавалося харчування, засоби індивідуального захисту. Зазначив , що підприємство вважає,  що позивачем не  доведено  факт  заподіяння  йому моральної  шкоди,   не  надано  доказів які  підтверджують   глибину  фізичних  та  моральних  страждань,  погіршення  його  здібностей,  не  надано доказів  про перенесення  позивачем  моральних  страждань  та  переживань,  позивач  не  обґрунтував   розмір  моральних  страждань  та  переживань. Передбачене ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України „ Про  загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Саме такою особою і є позивач. Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках  працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я , пов’язане з виконання трудових обов’язків , встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив. З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті трудового каліцтва. Також позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спричинення моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, а також -  про зміну образу і якості життя в зв’язку з професійними захворюваннями. Згідно ст.. 9 Закону  України «Про охорону  праці» відповідальність  за шкоду,  заподіяну  працівникові перекладено із  роботодавця  на  страховика.  Вони  сплачують  певну  суму   страхових  внесків  і  не  несуть матеріальних  затрат  у  разі  нещасного  випадку, тому  що  ці  відносини  регулюються  нормами соціального  забезпечення –Законом України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».   Також зазначила, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду із зазначеними вимогами, а тому ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.

           Представник третьої особи ВВД Фонду… підтримала заявлені вимоги позивача та його представника та просила їх задовольнити.        

           Вислухавши представників сторін, що з’явились до суду, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає  частковому  задоволенню, за таких підстав.

           При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, матеріальну шкоду, істотних вимушених змін у  його  життєвих стосунках.

           Як було встановлено у судовому засіданні, і цей факт підтверджено копією трудової книжки позивача (а.с.6-8), що в період з 02.09.1982року по 26.12.1982 року та з 11.06.1985 року по 18.08.1995 року він працював на шахті «Октябрьська»Об»єднання «Кривбасруда»правонаступника, на теперішній час, - Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», гірничим робітником та машиністом скреперної лебідки.  

          Рішенням ЛЕК (лікувальної експертної комісії)  від 11.03.2010р.,  позивачу були встановлені професійні захворювання за діагнозом: радикулопатія шийна та попереково-крижова з вираженими порушеннями хребта, стійким больовим і м’язово –тонічними синдромами, виражений периферичний нейросудинний синдром, часто рецедивуючий перебіг з нейродистрофічними  проявами у вигляді: дв. плічолопаткового пері артрозу, деформуючого артрозу колінних та ліктьових суглобів.  

             Згідно Санітарно-гігієнічної характеристики умов моєї праці № 168 від  20.10.2008р.(а.с.9) зазначено, що на  робочому місці виявлено перевищення гранично допустимих норм праці, а саме рівня фізичного перевантаження.

          Крім того, комісією з розслідування профзахворювань,  було  проведено  у відношенні позивача розслідування  та складено  Акт  розслідування    професійного  захворювання - №   30  від  30 березня 2010 року (а.с.10-11) , в якому встановлено , що згідно пункту 17  причиною   професійних захворювань, в тому числі,  є  робота  в умовах важкої фізичної праці протягом 13 років 9 міс, піднімання та переміщення вантажів, робоча поза та нахили тулубу,  що перевищували гранично допустимий рівень. Важкість праці відноситься до ІІІ класу 3 ст. В пункті  19 Акту… зазначено, в тому числі, вину керівництва шахти «Октябрська»ВАТ «Кривбасзалізрудком»в заподіянні шкоди здоров’ю позивача.                                                  

 За висновком  МСЕК від 12.05.2010.р. (а.с.12)  позивачеві  первинно встановлено  -  35 %  професійної  втрати  працездатності , та встановлено третю групу інвалідності. Встановлено протипоказання: важка праця, вимушена поза, довга ходьба.                                         

Відповідно до наданих  виписних епікризів, позивач в результаті отримання професійних захворювань, неодноразово ( 7 разів )  на протязі 2007 –20010 р. р.  знаходився на лікуванні в медичних закладах міста Кривого Рогу, щорічно проходив стаціонарно лікування (а.с.14-20), згідно наданих  медичних документів лікарями  рекомендовано : спостереження лікарів, медикаментозне лікування, ВМП, ЛФК, масаж, санаторно–курортне лікування.                                                              

        Суд вважає, що факт виплати позивачу одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата зазначених сум і суми у відшкодування моральної шкоди передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у якості самостійних виплат.

        Також, суд відхиляє доводи представника відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком»щодо допустимого засобу доказування факту моральної шкоди через їх неспроможність і суперечність змісту приписів ч. 2 ст. 59 ЦПК України, що базуються на законодавчій презумпції про високий ступінь вірогідності даних, гарантований суворим дотриманням правил, передбачених законом для форми (джерел) отримання певного роду даних, тоді як за п. 1.1 затвердженого наказом МОЗ України № 212 від 22.11.1995 Порядку на МСЕК лише покладається обов’язок встановлювати факт спричинення моральної шкоди, а не виключається можливість доводити такий факт іншими доказами, що підтверджують положення п. 3.8 цього Порядку про комплексний розгляд лікарських висновків з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.   

        Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен вправі заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, що забезпечується в тому числі належними, безпечними і здоровими умовами праці, обов’язок створити які з впровадженням сучасних санітарно-гігієнічних засобів для запобігання виникненню професійних захворювань покладений ст. 153 КЗпПУ за трудовим договором на роботодавця. Небезпечні та шкідливі умові праці і фактори на робочому місці, про які згідно зі ст. 29 КЗпПУ попереджається працівник до фактичного допуску до роботи, за своєю природою є обставинами, що свідчать про ступінь ймовірності виникнення внаслідок виконання обумовленої трудовим договором роботи професійного захворювання з втратою працездатності, про виникнення якого сторонам трудового договору (ст. 21 КЗпПУ) заздалегідь невідомо, бо воно не є неминучим. У зв’язку з цим працівник, даючи розписку, засвідчує лише свою обізнаність з ризиком захворювання, виникнення якого припускається і не залежить від волі осіб, та з яким пов’язана втрата здоров’я і працездатності, як професійної, так і загальної, а не дає згоду на втрату цієї працездатності. Вжиття з свого боку всіх можливих заходів для створення безпечних і нешкідливих умов праці для запобігання таким обставинам відповідач не довів, не спростувавши презумпцію своєї вини за ст. 614 ЦК України.   

       Відповідно до вищевказаного вбачається виникнення у позивача права, а у відповідачів обов’язку за ст. 237-1 КЗпПУ на виплату грошової суми за моральну шкоду, як про це відзначав Пленум Верховного Суду України в п.п. 6, 13 постанови № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

         Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Отже, в судовому засіданні встановлено,  що  при  виконанні  трудових  обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода  професійними захворюваннями,  винним в отриманні позивачем професійних захворювань є відповідач у справі, і даний факт підтверджено письмовими матеріалами справи. Від професійних захворювань позивач  втратив працездатність в розмірі 35 % та встановлено 3-тю групу інвалідності. Від професійних захворювань позивач  переносить  фізичний  біль та моральні страждання. При вказаних  обставинах  суд  вважає, що наслідками професійних  захворювань порушено звичайний  для  нього спосіб життя, він   вимушений  витрачати  додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах  переносить  моральні  страждання  та  переживання. Суд вважає безпідставним зауваження представника відповідача  щодо необхідності позивача звернутись із зазначеними  вимогами також і до ВАТ «Суха Балка»», як підприємства, в трудових відносинах з яким перебував позивач в період часу з 22.07.1996 року по 31.05.2010 року, оскільки, саме це є прерогативою позивача.

          Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи представника відповідача  - ВАТ «Кривбасзалізрудком»про те, що вони не є належними відповідачами по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України  „ Про  загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки,  правовідносини сторін виникли у  травні 2010 року , тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

           Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

           Статею 173 КЗпП  України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.                                                                                                                  

          Статтею  237-1 КЗпП  України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають  він нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та  2007 роки.

         Як зазначено у  рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10,  пункту 11 розділу I Закону № 717-V  скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або  професійного  захворювання, на  відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду,  яке вони мали відповідно до  приписів  первинної  редакції  Закону  № 1105-XIV.  Проте  Конституційний  Суд України вважає,  що саме  право цих громадян на відшкодування моральної шкоди  не  порушено, оскільки  статтею 1167 Цивільного  кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю  України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл  обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного  захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

         Враховуючи те, що у законодавстві, яке регулює данні правовідносини, відбувалися зміни, а також те, що позивач є інвалідом, кожний рік проходить стаціонарно лікування,  фізично страждає та  морально переживає  від отриманих ним професійних захворювань , суд вважає , що позивачем строк звернення до суду із зазначеними вимогами не пропущено.                      

         Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знашли документальне  підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що спричинена  моральна  шкода   підлягає  компенсації.

         Обговорюючи розмір відшкодування позивачу ОСОБА_4 моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто –173 000 грн., також, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, а саме: 35% втрати професійної працездатності та наявність 3-ї групи інвалідності, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А також вину підприємства у професійному захворюванні позивача. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.

       Зважаючи на викладене, а також, керуючись ст.60 ЦПК України, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо розмір відшкодування моральної шкоди слід взяти до уваги, крім вищенаведених обставин, відповідну тривалість впливу шкідливого виробничого фактору  на позивача, що у кінцевому результаті свідчить про ступінь їх вини у заподіянні шкоди. Таким чином, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити у 15 000 гривень.

        Зважаючи на  вищевикладене, а також ступінь втрати професійної працездатності позивача –35% ,  3-ю групу інвалідності, стан його  здоров'я,  наслідки  які  можуть  наступити,   тяжкість вимушених  змін  в його  житті,  тривалість  страждань  і переживань,  а також той факт, що з 01.01.2010 року мінімальна заробітна плата становить 869 грн., а оскільки сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи, суд  вважає,  що компенсацію  за  заподіяні моральні  страждання  слід  призначити у загальному розмірі 15 000 грн.,  що  буде  відповідати  тим  стражданням  і переживанням  які  зазнає  позивач,  а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

        Посилання представника відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком»на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 01.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивача 12.05.2010 року, від дати встановлення втрати працездатності в наслідок профзахворювання, згідно ст. 40 Закону України №1105 - XIV, необхідно керуватися нормою ЦК України від 16.01.2003 року “Про позовну давність”, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

       Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання. Право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ч.3 ст.22 Конституції України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно Рішення КСУ України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, обов»язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої при виконанні трудових обов»язків, полягає на підприємства заподіявши таку шкоду, зазначена норма також зазначена у вимогах ст.. 237-1 КЗпП України та ст.. 1167 ЦК України. А також, враховуючи ті обставини, що втрату працездатності позивачу було встановлено лише у травні 2010 року, а про право на звернення до суду із питання щодо відшкодування  моральної шкоди позивачу стало відомо лише у листопаді 2010 році, суд вважає, що позивачем строк позовної давності для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами не пропущений.      

Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні,  на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування  тверджень позивача. З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу  висновку МСЕК, яку  повинен відшкодувати позивачу  відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності»страхових виплат.

           Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача, на користь держави судові витрати, пропорційно до розміру позовних вимог, що задоволені судом, а саме:  судовий збір в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 07,50 грн., відповідно до вимог  ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України та Постанови КМУ від 21.12.2005 року за № 1258 позивача по справі звільнити від сплати судових витрат на підставі ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та вимог ст.. 88 ЦПК України.              

Враховуючи вищевикладене та керуючись рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. 10, 11, 27, 60, 88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 2371 КЗпП України, суд -             

                                                         В И Р І Ш И В:

           Позов ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 гривень (п»ятнадцять п»ять тисяч гривень 00 коп.) 00 коп.

          В задоволенні іншої частини позовних вимог  - відмовити.

       Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»на користь держави судові витрати по справі: - судовий збір в розмірі - 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі –07,50 грн.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення.

            Суддя:                                                                               О.В.Свистунова

    Повне рішення суду виготовлено 14 лютого 2011 року.

Суддя:О. В. Свистунова