Справа № 2-а-170/11

ПОСТАНОВА

іменем України

22 лютого 2011 року Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

          головуючого судді    -   Ємельянової Л. В.

  при секретарі Середі Л. А.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби роти ДПС м.Житомир Васькова Дмитра Юрійовича,про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, вказуючи, що 21 січня 2011 року інспектором дорожньо-патрульної служби роти ДПС м.Житомир Васьковим Д.Ю. винесено постанову серії АМ1 № 049330 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, за те, що він 21.01.2011р. о 18 год. 55 хв. в м.Житомир по вул.Київське шосе на регульованому пішохідному переході здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7.3 ”е” Правил дорожнього руху України, та піддано штрафу в розмірі 430 гривень.

Постанову вважає незаконною, оскільки правил дорожнього руху він не порушував. При розгляді справи інспектором не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки адміністративного правопорушення. Стверджує, що виїхав на пішохідний перехід під час зеленого світла світлофора і коли проїжджав пішохідний перехід, ввімкнулось жовте світло. Його доводи інспектор ДПС не прийняв і склав протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Дії відповідача вважає протиправними, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення просить скасувати.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав у повному об’ємі, просить задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення по слідуючих підставах.      

Постановою про адміністративне правопорушення серії АМ1 № 049330 від 21 січня 2011 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 21.01.2011р. о 18 год. 55 хв. в м.Житомир по вул.Київське шосе, керуючи автомобілем “Фольксваген” н/з НОМЕР_1, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7.3 ”е” Правил дорожнього руху України.

В обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, додано протокол про адміністративне правопорушення серії АМ1 № 170318 від 21.01.2011р., з якого вбачається, що при складанні протоколу ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що проїхав перехрестя на дозволене зелене світло світлофора, лише, коли завершував проїзд пішохідного переходу, увімкнулося жовте світло.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак інспектор ДПС не врахував доказів, на які посилався ОСОБА_1 та не зазначив мотиви їх відхилення. Враховуючи той факт, що позивач своєї вини при складанні протоколу не визнав, інспектор зобов’язаний був опитати свідків. В протоколі відсутні відомості про свідків правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам вказаної норми процесуального права відповідач не наводить жодних належних доказів щодо правомірності винесеного ним оскаржуваного рішення.  Будь-які докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.8.11 Правил дорожнього руху України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п.8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_1, під час проїзду пішохідного переходу ним було дотримано вимоги п.8.11 ПДР України і при завершенні проїзду пішохідного переходу нікому з учасників дорожнього руху він не створив перешкод для руху, а екстренно гальмувати автобусом, в якому знаходились пасажири, він не міг.  

В протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні посилання на конкретні докази, які стверджували б порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху. В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

За таких обставин позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7-12, 17, 18, 158-163 КАС України, суд –  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову серії АМ1 № 049330 від 21 січня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 гривень.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.  

Суддя:Ємельянова Л. В.