Справа № 2-а-522/2009 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Донецьк 26 травня 2009 p.

Петровський районний суд м. Донецька в складі:

головуючий - суддя Мірошниченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахування та сплати недоотриманих сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахування та сплати недоотриманих сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка знаходиться на обліку у відповідача і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як застрахована особа. Посилаючись на рішення Конституційного суду від 09 липня 2007 року, на ст. 46 Конституції України та на ст. ст. 22, 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», позивачка вважає, що розмір допомоги на місяць, повинен дорівнювати встановленому у 2007 р. розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а суми вказаної допомоги, які їй були виплачені: в липні 2007 р. (з 23.07.2007 р.) - 37 грн. 46 коп., в серпні 2007 р. - 132 грн. 64 коп., у вересні 2007 р. - 134 грн. 45 коп., в жовтні 2007 р. - 136 грн. 13 коп., в листопаді 2007 р. - 140 грн. 05 коп., в грудні 2007 р. - 144 грн. 10 коп., не відповідають розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який був встановлений у 2007 р. На підставі цього, позивачка просить суд визнати дії відповідача щодо невірного нарахування розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними, та стягнути на її користь недоплачену суму допомоги за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р.

Позивачка та представник відповідача в судове засідання не з’явились, надавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в зв’язку з чим судовий розгляд справи, у відповідності зі ст. 122 ч. 3 КАС України, здійснюється в порядку письмового провадження.

В наданих суду запереченнях проти позову, представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, зазначивши, що позивачці, як застрахованій особі, у 2007 році було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років у розмірі, рівному різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, і середньомісячним сукупним доходом родини в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому КМУ. Отже, позивачці, , як застрахованій особі, у 2007 році виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми». Не дивлячись на те, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, законодавством України не визначено додаткових умов стосовно порядку виконання даного рішення, бюджетних призначень на взяття зобов’язань для виконання цього рішення Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 і 2008 роки» не передбачено. Управління праці та соціального захисту населення хоча і є розпорядниками коштів нижчого рівня, фактично може розпоряджатися ними тільки на цілі та в межах, передбачених державним бюджетом. Крім того, представник відповідача просить врахувати, що відповідно діючого законодавства, щодо звернення в суд за захистом прав, свобод та інтересів, особі встановлюється річний термін, який обчислюється з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав, свобод або інтересів, а тому просить суд, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження,НОМЕР_1.

З 23 липня 2007 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПСЗН Петровської районної у м. Донецьку ради, та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як застрахована особа у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, що підтверджується відповідною довідкою.

Виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалася ОСОБА_1 в таких розмірах: за липень 2007 р. (з 23.07.2007 р.) - 37 грн. 46 коп., за серпень 2007 р. - 132 грн. 64 коп., за вересень 2007 р. - 134 грн. 45 коп., за жовтень 2007 р. - 136 грн. 13 коп., за листопад 2007 р. - 140 грн. 05 коп., за грудень 2007 р. - 144 грн. 10 коп.

Оскільки позивачка є застрахованою особою, правовідносини, що пов’язані з призначенням та виплатою державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, врегульовані Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року (в ред. станом на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 42 вказаного Закону передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Однак, згідно зі ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Ця норма не визнана неконституційною.

Отже у 2007 році виникла колізія між ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизначеним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Таким чином суд приходить до висновку, що до виплат державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід застосовувати норму ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», згідно якої виплата цієї допомоги здійснюється у 2007 році за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Та ця норма автоматично скасовує однопредметну норму ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

А отже за змістом цієї норми вказана допомога не може сплачуватись Фондом соціального страхування з тимчасової непрацездатності.

На виконання вказаної вище норми, постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 затверджено Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, згідно пункту другого якого - призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у 2007 році допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинен сплачувати відповідач.

Між тим, законодавець у ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не конкретизує який саме прожитковий мінімум слід сплачувати.

В ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зазначено п’ять прожиткових мінімумів для різних категорій громадян, що ускладнює застосування ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Єдина подібна за змістом норма, в якій конкретно вказано, який саме прожитковий мінімум слід сплачувати при виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, це ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в ред. до 28.12.2007 року), відповідно до якої, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, суд у відповідності до ч. 7 ст. 9 Кодексу Адміністративного Судочинства України при вирішенні питання який прожитковий мінімум слід застосовувати в цих правовідносинах, застосовує ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в ред. до 28.12.2007 року), яка регулювала на той час подібні відносини (аналогія закону).

Поряд з цим, п.п. 7, 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зупинено на 2007 р.

Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (2811-12) та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах:

допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.п. 7, 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, оцінюючи наведене, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача в частині невиплати позивачці допомоги по догляду за дитиною за період з 23.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», не відповідають діючому законодавству та їх необхідно в цій частині визнати неправомірними.

Крім того, з відповідача на користь позивачки за рахунок коштів Державного бюджету України необхідно стягнути недоплачену допомогу по догляду за дитиною: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним трирічного віку за період з 23.07.2007 року по 31.12.2007 року, яка складається з різниці між сумою прожиткового мінімуму для дитини до 6 років та сумою допомоги, отриманою позивачкою.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2007 року -434 грн.; з 1 квітня 2007 року - 463 грн.; з 1 жовтня 2007 року - 470 грн.

Таким чином, за період з 23.07.2007 року по 31.12.2007 року позивачці не доплачено суму державної допомоги із наступного розрахунку:

липень 2007 року - (463 грн./31 х 9) - 37, 46 грн. = 96, 96 грн.

серпень 2007 року - 463 грн. - 132, 64 грн. = 330, 36 грн.

вересень 2007 року - 463 грн. - 134, 45 грн. = 328, 55 грн.

жовтень 2007 року - 470 грн. - 136, 13 грн. = 333, 87 грн.

листопад 2007 року - 470 грн. - 140, 05 грн. = 329, 95 грн.

грудень 2007 року - 470 грн. - 144, 10 грн. = 325, 90 грн.

Всього 1 745 грн. 59 коп., і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Суд не може прийняти заперечення відповідача щодо спливу строку звернення до суду з позовом, оскільки відповідно п. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, особі встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В судовому засіданні встановлено, що позивачка дізналась про порушення своїх прав у березні 2009 року, а тому суд вважає, що строк звернення до суду не сплив.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, стягнення недорахованих сум виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 23.07.2007 року позивачці слід відмовити, оскільки вони не грунтуються на Законі.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, ст. ст. 159-163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними стягнення недорахованих сум виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради в частині невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 23.07.2007 року по 31.12.2007 року (включно) у розмірі, передбаченому Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» - неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 23.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 1 745 грн. (одна тисяча сімсот сорок п’ять) грн. 59 коп.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, стягнення недорахованих сум виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 23.07.2007 року - відмовити

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.