Справа № 2-120-11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого  2011 року      Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої  - судді Ребриної К.Г.

               при секретарі Стефанюк Н.І.

               з участю представника відповідача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов’язання,

                                                                         ВСТАНОВИВ:

           ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3  про  стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов`язання, вказавши, що 22 квітня 2008 року в м. Умань вона позичила своєму знайомому ОСОБА_3 2000 доларів США для купівлі житлового будинку по АДРЕСА_1.  По усній домовленості  між ними відповідач ОСОБА_3  був зобов`язаний  їй повернути  зазначену  суму в такій же іноземній валюті –доларами США  по першій же вимозі по спливу одного місяця після  отримання позики, але не пізніше               1 вересня 2008 року. Одержання зазначеної суми в позику відповідачем  підтверджується розпискою, що знаходиться  у неї, яку власноручно написав ОСОБА_3  і в якій він розписався.  Однак на її неодноразові  вимоги після спливу  одного місяця  з часу отримання  ним  грошової позики відповідач ОСОБА_3 їй грошовий борг не повертав, а лише обіцяв  в найближчий час борг повернути в повному обсязі.  І лише 11 серпня 2008 року  після неодноразових  вимог відповідач ОСОБА_3 повернув  їй частину  боргу , а саме 300 доларів США. Грошовий борг  в сумі 1700 доларів США , який  залишився   не виплачений,  боржник  взагалі не збирається віддавати.  Під будь –яким приводом  він ухиляється від виконання  свого зобов`язання. Намагання зустрітись з ним останнім часом  виявилися марними, так як відповідач почав  її уникати.

             В судовому засіданні  ОСОБА_2 зменшила позовні  вимоги, відмовившись від позову в частині  сплати відсотків за прострочення грошового зобов`язання, проте заяви про зменшення позовних вимог суду не надала,   та  просить стягнути з  ОСОБА_3 на її користь  грошовий борг в перерахунку на офіційний курс української гривні до долара США в сумі  13430 грн., пояснивши, що в квітні 2008 року  вона позичила  ОСОБА_3  2000 дол.США для купівлі житлового будинку по АДРЕСА_1. По усній домовленості між ними ОСОБА_3 зобов’язувався по першій її вимозі, але не пізніше 01 вересня 2008 року повернути гроші. Про одержання цієї суми  він написав власноручно розписку, в якій поставив  свій підпис. Пройшов час відповідач гроші їй  не повертав, а на її  прохання повернути, тільки обіцяв і лише 11 серпня 2008 року повернув частину боргу   300 дол. США. Ту суму , яка залишилася, взагалі не думає повертати, тому вона вирішила звернутися з позовом до суду.  Цей будинок продавав її  батько ОСОБА_4, відповідач з батьком розрахувався і віддав йому 20 тис.дол.США в її  присутності, була домовленість про продаж будинку за 20  тис.дол.США, а батько в нього купив за 400 дол.США, після  купівлі цього будинку вони  нічого не робили біля нього. У  ОСОБА_3  не вистачало дві тисячі дол.США, щоб розрахуватися з батьком,  він попросив її  позичити, що вона  і зробила, а він взамін написав розписку. На  сьогодні  вона  відмовляється від процентів на вказану суму. З відповідачем  вони проживали в одному районі,  він дружив з її  чоловіком, вони  позичали у нього гроші, тому вона  не могла подумати, що ОСОБА_3 може  з нею так поступити, говорячи що він і не збирається віддавати ніякі гроші, тому що борг не признає. Вони   їздили до нього в с.Дмитрушки, але і там він сказав що нічого віддавати не збирається.  

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3  позов не визнав та пояснив, що ніякі гроші у позивачки ОСОБА_2 він не позичав. У 2002 році він продав по вул. Горького, 41 свій будинок   чоловікові ОСОБА_2 за 450 дол. США, який вони оформили договором-дарування на батька ОСОБА_2 - ОСОБА_5   Гроші за будинок давав  йому чоловік ОСОБА_2, а коли він приїхав з-за кордону, то вирішив  купити назад свій же будинок, так як вони його уже продавали. Він запитав   за скільки вони продають, на що була відповідь -  за 20 тис.дол.США., дав їм завдаток у 1000 дол.США, а коли прийшлося  оформляти будинок йому  було сказано, що документи на будинок загублені і  що їм дають більшу суму. Після чого він сказав, щоб вони повернули йому завдаток, але грошей у них уже не було , бо вони потратили, тоді він погодився поновити документи на будинок за свої гроші, але за умови, що він повністю розрахується з ОСОБА_2 за будинок. Вранці 22 квітня 2008 року    він  приїхав  на місце  роботи до ОСОБА_2 в магазин «Ковбаси»віддав їй 17 тис.дол.США, а 2 тис.дол.США сказав, що  віддасть  пізніше, коли поміняє гроші. ОСОБА_2 запропонувала йому  написати розписку про те, що він  винен їй 2тис.дол.США за буд.по АДРЕСА_1, що він  і зробив. Після обіду, в цей же  день, він   привіз  цих 2 тис.дол.США віддав ОСОБА_2, і тільки  після того її батько ОСОБА_5 власноручно в присутності ОСОБА_2 написав йому розписку про те,  що в рахунок оплати за належний йому будинок отримав кошти в сумі 20 тис.дол.США і претензій до нього не має, а про розписку на дві тис.дол. США він забув і не забрав її в ОСОБА_2 Пройшло місяців два ОСОБА_2 стала телефонувати йому  і говорити, що дешево продали будинок, щоб він  доплатив їй ще гроші. Він  працював на фірмі у чоловіка  ОСОБА_2 і коли звільнився, той не хотів повернути йому трудову книжку, тому він  був вимушений заплатити за неї 300 дол.США, які віддав в магазині «Ковбаси»і тоді ще ОСОБА_2 сказала йому що-небудь доплатити  за будинок. Спершу вимагала 5 тис.дол.США, а потім 2 тис.дол.США. ОСОБА_2 говорила йому, що вдома скандал із-за того, що дешево продали будинок.

Вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що  він дійсно   отримав  від ОСОБА_3 гроші  в сумі 20000 доларів США за  будинок АДРЕСА_1, про що написав йому розписку. Той дав йому 20000 дол. США і  претензій до ОСОБА_3  в нього  не має. Про борг він дізнався від доньки уже через місяців 5 після продажу будинку, вона йому повідомила, що ОСОБА_3 винен їй 2000 дол. США і не хоче повертати. В кіоску «Соколівські ковбаси»гроші в сумі 20000 дол. США ОСОБА_3 віддав йому особисто і він дав йому розписку. Він не знає з чим з’язано і за що ОСОБА_3 винен гроші його доньці. Донька не говорила йому про те, що ОСОБА_3 позичав у неї гроші для того, щоб віддати всю суму за будинок. За цю розписку він нічого не знав. Вважає, що не могла донька просити за будинок більше 20000 дол. США, бо тоді вона не мала ніякого відношення до будинку.  Гроші ОСОБА_3 заплатив йому. Він та зять домовлялися з ОСОБА_3 про ціну в 20000 дол. США на будинок. Він був власником будинку, купив його за 400 дол. США, а продав за 20000 дол. США. Донька йому розповідала про борг, тому він і в село їздив і в місті зустрічався з ОСОБА_3 та просив повернути доньці гроші.

Як вбачається з розписки від 22.04.2008 року, наданої позивачкою на підтвердження своїх позовних вимог,  відповідач винен ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 2000 доларів США  за придбаний ним будинок по АДРЕСА_1. Жодного слова про позику грошей, передачу грошей ОСОБА_2 або отримання грошей  ОСОБА_3  в розписці не йдеться.   

          Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 1046 ЦК України  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов‘язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)  або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України  на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена  розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Ні розписка, ні покази свідка ОСОБА_5  не  підтверджують факту передачі позивачкою ОСОБА_2   коштів в сумі 2000 доларів США ОСОБА_3

Дописка на розписці про те що «отдал 300 доларов 11.08.08»виконана не ОСОБА_3., а самою ОСОБА_2, як вона пояснила в судовому засіданні, а тому  не може  підтверджувати часткове повернення боргу, про яке зазначає ОСОБА_2  

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку,  що обставини, на які посилається позивачка не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні ,  а тому в задоволенні позову про стягнення боргу за договором позики необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 3, 60, 118-120, 152 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

            В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики  та сплату відсотків за прострочення грошового зобов’язання  -  відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ            К.Г.Ребрина