ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

 

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

"20" грудня 2007 р.

Справа № 25/213-07-5409

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Мацюри П.Ф.

                                                  Ліпчанської Н.В.

При секретарі                               Юзьковій І.В.,

 

за участю представників сторін:

від  відповідача     - Цубенко Є.Л.,

від прокуратури -Лянна О.А.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2007р.          

по справі № 25/213-07-5409

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Комунального підприємства Овідіопольської селищної ради „Благо”

за участю Прокурора Овідіопольського району Одеської області

про стягнення 80 640 грн.,

 

встановив:

 

25.06.2007 р. ОСОБА_1  (фізична особа-підприємець) звернувся з позовом до господарського суду Одеської області про стягнення з Комунального підприємства „Благо” збитків у сумі 80 640 грн., що спричинені в результаті  пожежі.

В подальшому  в процесі розгляду справи позивач змінив підстави позову і у відповідності з вимогами ст.ст. 1212, 1213 ЦК України просив  стягнути з відповідача вартість безпідставно отриманого майна.

Відповідач позовні вимоги  не визнавав та просив у позові відмовити.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2007р. (суддя Малярчук І.А.) у позові відмовлено.

З апеляційною скаргою до апеляційного суду  звернувся позивач, в якій  просить прийняте судом рішення  скасувати, а позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що при розгляді справи порушені як процесуальні вимоги закону так і матеріальні, а висновки суду,  викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї представника прокуратури і відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість прийнятого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 11.12.2006р. між Овідіопольським КП „Благо”(орендодавцем) та ОСОБА_1(орендарем) укладено договір оренди, на підставі якого орендодавець повинен був передати, а орендар прийняти в строкове платне користування для зберігання продтоварів не житлове приміщення загальною площею 30 кв.м., яке знаходиться за адресою : вул. Дзержинського, 72.

Пунктом 2.1 договору передбачалось, що приміщення вважається наданим у користування орендарю з часу підписання сторонами акту прийому-передачі майна за цим договором.

12.12.2006 року СПД  ОСОБА_1 передав відповідачу по накладній 512 мішків цукру, вагою по 50 кг кожний, який відповідач розмістив на складі.

01.01.2007р. на складських приміщеннях відповідача сталася пожежа, в результаті якої прийнятий відповідачем цукор було знищено.

Посилаючись на збереження відповідачем майна без достатньої правової підстави, яке в подальшому було знищене вогнем, позивач звернувся з даним позовом до відповідача, зазначаючи, що останній  без достатніх правових підстав прийняв цукор на склад, а тому повинен був зберегти його та повернути власнику.

Відмовляючи в позові, суд послався на те, що накладні, за якими було одержано цукор, містять виправлення та неналежним чином оформленні; позивачем не доведено, що цукор в результаті пожежі було знищено, оскільки матеріали справи містять данні про пошкодження цукру, а не його знищення; не доведена позивачем вартість цукру; немає впевненості у суду першої інстанції в тім, що позивачем  в якості оплати за виконані послуги за договором перевезення № Т/01-09 від 01.09.2006р.  ТОВУ ІВК „Агроцукор”  передано цукор у кількості 25,750 т. вартістю 3150 грн. за тону. 

Однак, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки  вони не основані на матеріалах справи та наданих сторонами доказах у їх сукупності.

Як обґрунтовано встановлено судом та чого не заперечують сторони, уклавши договір оренди, сторони фактично не приступили до його виконання, оскільки предмет оренди, як передбачено п.2.1 договору оренди, не був переданий орендарю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що приміщення не передавалось йому тому, що було ще зайняте орендодавцем, тобто, відповідачем. Проти цього не заперечував представник відповідача.

Саме тому позивач належний йому цукор по накладній передав відповідачу для зберігання, а останній розмістив товар в складському приміщенні, яке в подальшому мало бути передано позивачу в оренду.

Не приймаючи до уваги накладні на одержання відповідачем цукру, посилаючись на їх виправлення та неналежне оформлення, суд не прийняв до уваги та не надав належної оцінку обставинам у їх сукупності, які достовірно свідчать про те, що позивач саме 12 грудня 2006 року передав цукор відповідачу на склад.

Так, проти того, що 12.12.2006р. позивачем відвантажено цукор, який було прийнято на склад, фактично не заперечує  завскладом ОСОБА_2, яка хоча і заперечує той факт, що особисто приймала цукор та розписалась у накладній, все ж факт відвантаження на склад цукру позивачем 12.12.2006р. визнає.

Те, що цукор прийнято з дозволу керівника, свідчить надана самим відповідачем накладна, тотожність якої перевірена у судовому засіданні апеляційного суду, на якій  у той же день, тобто, 12.12.2006р. учинена резолюція: „Принять на склад согласно договора аренды. Контролировать кол-во сахара в арендуемом помещении” (а.с.103).

Приймаючи до уваги, що, як встановлено судами,  договір оренди ще не почав діяти, оскільки орендоване приміщення не було передано орендарю, то резолюція керівника лише свідчить про те, що цукор у кількості 512 мішків все ж було прийнято на склад відповідачем з зобов'язанням складських працівників контролювати кількість цукру в приміщенні.

Крім того,  якби договір оренди вступив у дію, то позивач не передавав би свій товар за накладною відповідачу, оскільки таке не передбачено договором оренди і про це давали пояснення сторони, в тому числі, завскладом.

Крім того, про те, що цукор від ОСОБА_1 було прийнято на склад відповідача свідчать також: акт про пожежу, в якому зазначено, що пожежею пошкоджено цукор в складському приміщенні (а.с.25); скарга відповідача, в якій зазначено, що в результаті пожежі згорів склад та майно, що в ньому знаходилось на суму 83 000 грн.,  яке є власністю ОСОБА_1 (а.с.33); постанова слідчих органів про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій також зазначено, що внаслідок пожежі вогнем знищено крівлю на площі 100 кв.м. та цукор у приміщенні складу, збиток, спричинений  ОСОБА_1 склав 80640 грн. У цій  постанові зазначено також, що на підставі протоколу огляду місця пожежі, пояснень очевидців встановлено, що вірогідною причиною пожежі є аварійний режим роботи електрокаміну (а.с.36). 

При таких обставинах у суду першої інстанції були відсутні підстави не визнавати і не приймати до уваги накладні, як документ, за яким прийнято відповідачем  від позивача цукор. При цьому, посилання на виправлення дат в накладних, помилково проставлених приймаючою стороною товару, не є підставою для відмови у позові, оскільки факт прийняття цукру на склад після укладення угоди про оренду приміщення 12.12.2006р. підтверджується іншими доказами, зазначеними судовою колегією вище, і не оспорюється відповідачем.

Судова колегія вважає, що не є підставою для відмови у позові і та обставина, що головним бухгалтером комунального підприємства на час прийняття цукру на склад була близька родичка позивача, оскільки ні чим не доведено зловживання нею своїм службовим становищем при прийнятті товару, а, напроти, доведено, що цукор прийнято з дозволу керівної особи підприємства, яка наклала резолюцію на накладній та після пожару дала відомості про те, що на складі знаходився та знищений пожаром цукор, який належав позивачеві.

Не основане на матеріалах справи твердження суду першої інстанції про те, що не доведено позивачем знищення цукру, з посиланням на акт про пожежу, де зазначено його пошкодження, оскільки факту знищення всього цукру не оспорює сам відповідач і зазначене підтверджене іншими доказами, зокрема, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.01.2007р., скаргою відповідача  про скасування означеної постанови та іншими доказами.

Безпідставний висновок суду і в частині того, що позивач не довів тієї обставини, що одержав цукор за виконані ним послуги, оскільки належність цукру позивачу і його кількість ні ким не оспорюється, цукор прийнятий від позивача, а надані ним докази того, при яких обставинах він одержав цей цукор, лише підтверджують вимоги позивача.

Відповідачем оспорюється вартість цукру, з чим також не може погодитись судова колегія, оскільки нормою ч.2 ст.1213 ЦК України встановлено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивач довів, що вартість цукру на момент розгляду справи складала 3грн.15 коп. за 1 кг. З зазначеною ціною повністю погоджується судова колегія. Дана вартість цукру зазначалась і в документах, про які йшла мова у постанові вище, а саме, у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.01.2007р., в скарзі відповідачки на зазначену постанову та в інших документах.

При таких обставинах судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення, яке не основане на фактичних обставинах справи, а тому воно підлягає скасуванню.

Уточнюючи свої позовні вимоги, позивач послався на дію ст.1212 ЦК України.

Судова колегія вважає, що вимоги позивача законні і обґрунтовані, оскільки доведено набуття майна відповідачем без достатньої правової підстави, а оскільки майно знищене пожаром, то позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення його вартості.

Разом з тим, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнав, що шість мішків цукру по 50 кг кожний, а всього 300 кг він зі складу забрав, а тому залишилось всього 506 мішки цукру, вагою 25 300 кг та вартістю 79 695 грн., який знищено в результаті пожару.

Приймаючи до уваги пояснення позивача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача       79 695 грн. вартості цукру.

Крім того, стягненню підлягають судові витрати, а саме, 797 грн. державного мита і 118 грн. на ІТЗ судового процесу.

 

Керуючись  ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

 

постановив:

 

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 -частково задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2007р у справі № 25/213-07-5409 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Овідіопольської селищної ради „Благо” на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 79 695 грн., 797 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію протягом місяця.

 

Головуючий суддя                                                                      Е.І.Андрєєва

 

Судді:                                                                                         П.Ф. Мацюра

 

                                                                                                   Н.В.Ліпчанська