ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
24.12.07 Справа № 02-2/9-539
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого -судді - О.Л. Мирутенко
суддів - Г.М. Гнатюк
- Н.М. Кравчук
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.09.2007 року.
у справі № 02-2/9-539
за позовом: ОСОБА_1
до 1 : Монастириське районне споживче товариство
до 2: Тернопільської обласної спілки споживчих товариств
третя особа: ПП ОСОБА_2
про: визнання недійсними протоколу, постанови правління, договору купівлі-продажу.
З участю представників :
від позивача -ОСОБА_3-представник (довіреність №б/н від 14.11,2007р.)
від відповідача 1,2 -не з'явився.
від третьої особи - не з'явився.
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.09.2007р., суддя Кропивна Л.В., було відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви з доданими до неї матеріалами. Повернуто позовні матеріали ОСОБА_1
З даною ухвалою не погодився позивач -ОСОБА_1 і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Третя особа - ПП ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.09.2007р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши представника апелянта, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2007р. у справі №02-2/9-539 - без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянка ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом про визнання незаконними постанов Монастириського районного споживчого товариства, Тернопільської обласної спілки споживчих товариств та про визнання незаконним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
За змістом статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до ст. ст. 1, 21 ГПК України сторонами в господарському процесі (позивачами, відповідачами) можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у встановленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Законом України від 15.12.2006 № v0254667-06 „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” віднесено до підсудності господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, внаслідок чого статтю 12 Господарського процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) доповнено частиною 4 .
Поняття підприємства колективної власності надається у статті 93 Господарського Кодексу України, відповідно до частин 1 та 2 якої визначено, що підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що визначають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частини прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Отже, учасниками корпоративних відносин є насамперед ті суб'єкти господарювання, у статутному фонді (майні) яких є частки осіб (фізичних, юридичних, держави) як учасників такого об'єднання. А оскільки наведене визначення корпоративних прав передбачає, що вони визначають правомочності їх суб'єктів на отримання частини прибутку товариства (дивідендів), про корпоративні права можна вести річ лише стосовно прав учасників підприємницьких товариств, бо тільки вони можуть отримувати прибутки. Ними є господарські товариства і виробничі кооперативи як підприємницькі товариства. Тому не є спорами з корпоративних відносин спори між тими суб'єктами господарювання, які не мають у своєму статутному фонді (складеному капіталі) часток їх учасників а також тих організацій, (унітарні підприємства, приватні підприємства (крім випадків, якщо вони створені кількома юридичними особами), колективні підприємства, об'єднання підприємств).
В даному випадку позов подано фізичною особою, членом Монастирського районного споживчого товариства ОСОБА_1.
Характер спору, суб'єктивний склад осіб , матеріально-правові вимоги, викладені у позові, не вказують на те, що спір між гр. ОСОБА_1 та відповідачами - Монастириським районним споживчим товариством, м. Монастириськ, Тернопільською обласною Спілкою споживчих товариств (облспоживспілка), м. Тернопіль, третьою особою -Приватним підприємцем ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ, є корпоративним чи господарським.
Як вбачається з Статуту Монастирського районного споживчого товариства, зареєстрованого Монастириською районною державною адміністрацією 18.08.2004 р., Монастирське районне споживче товариство не є господарським товариством у розумінні статей 79-80 ГК України та 1 Закону України „Про господарські товариства” та не було утворене за правилами цього Закону .
За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір між ОСОБА_1, с. Криниці, Монастирського району, Тернопільської області, пайовиком споживчого товариства та Монастириським районним споживчим товариством, м. Монастириськ, Тернопільською обласною спілкою споживчих товариств (облспоживспілка), м. Тернопіль, третьою особою - приватним підприємцем ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ, не є підсуднім господарським судам, а повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Згідно із ст. 61 ГПК України питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею. Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 2 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Тернопільської області від 11.09.2007р., ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає матеріальному та процесуальному закону, через що відсутні правові підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2007 року у справі №02-2/9-539 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в господарський суд Тернопільської області.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді: Г.М. Гнатюк
Н.М. Кравчук