ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
18.12.07 Справа № П-13/170
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Слуки М. Г.
Юрченка Я. О.
розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Івано-Франківськ б/н і б/д
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007 р.
у справі № П-13/170
за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області
до відповідача 1 Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК, м. Івано-Франківськ
до відповідача 2 Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Івано-Франківськ
про визнання недійсним договору оренди
за участю представників сторін:
від прокуратури -явка необов'язкова -не з'явився
від позивача -явка необов'язкова -Чернов Р. М. -заступник начальника відділу юридичної роботи (довіреність № 01/14-04 від 31.01.2007 р.)
від відповідача 1 -явка необов'язкова -не з'явився
від відповідача 2 (скаржника) -явка необов'язкова -не з'явився
Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Івано-Франківськ, розгляд справи призначено на 18.12.2007 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Рішенням господарського суду Волинської області від 16.10.2007 р. у справі № П-13/170 за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області до відповідачів Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК та приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нерухомого державного майна № 19 від 01.01.2004 р. та звільнення приміщень позов задоволено повністю.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 92, 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 207, 287 ГК України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а також положеннями укладеного відповідачами договору оренди нерухомого державного майна № 19 від 01.01.2004 р. та мотивував його тим, що на момент поновлення договору оренди 01.01.2007 р. відповідач 1 не був наділений повноваженнями орендодавця державного майна.
Скаржник, відповідач 2 у справі, не погодився з рішенням господарського суду Волинської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п. 10 вказаного вище договору оренди, його розірвання допускається за взаємною згодою сторін, а зміни і доповнення до нього розглядаються протягом 1 місяця з дати подання іншою стороною, однак апелянта не попереджали про розірвання договору за місяць. Крім цього, відповідач 2 зазначає, що не отримав копії позовної заяви та додатків до неї, а також ухвали суду про порушення провадження у справі і рішення суду.
Скаржник не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи.
Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив викладені в апеляційній скарзі мотиви та просив рішення господарського суду Волинської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01.01.2001 р. (дата набрання чинності ГК України) по 24.06.2004 р. (дата прийняття змін до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна») єдиним орендодавцем державного нерухомого майна міг бути виключно Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що Прокуратурою м. Івано-Франківська за матеріалами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області проведено перевірку дотримання Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ГК України при передачі в оренду державного майна, яке перебуває на балансі Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІ агротранс).
За результатами перевірки встановлено, що на балансі УДКТІ агротранс знаходиться будівля за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46, загальною площею 5 712 кв. м, корисною площею 4 424, 4 кв. м, яку УДКТІ агротранс частинами здає в оренду суб'єктам підприємницької діяльності згідно укладених договорів оренди.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва -щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування управляти майном - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства -щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на 1 підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах 2 та 3 цієї статті -також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м (зміни до цього пункту були внесені 24.06.2004 р. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»»).
Однак, з 01.01.2004 року набрав чинності Господарський кодекс України, ст. 287 якого передбачено, що орендодавцями щодо державного майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення -щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) державні (комунальні) підприємства -щодо окремого індивідуально визначеного майна.
Таким чином, державні підприємства втратили право бути орендодавцями державного нерухомого майна, крім єдиного винятку, передбаченого Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»» від 24.06.2004 р. (після набрання чинності ГК України), яким встановлено право підприємства бути орендодавцем нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на 1 підприємство.
При цьому, оскільки Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» стосувався тільки заміни слів «нерухомого майна площею до 200 кв. М» на слова «нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на 1 підприємство», положення абз. 4 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яким передбачено право підприємства надавати в оренду вже з дозволу органів Фонду державного майна України нерухоме майно, що перевищує площу 200 кв. м, надалі залишилось таким, що втратило чинність, у зв'язку з набранням чинності вже згаданої статті 287 ГК України.
Під час перевірки також встановлено, що регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області надано УДКТІ агротранс дозвіл на укладення 1 діючого договору оренди (договір на даний час діє) нежитлових приміщень корисною площею 302, 8 кв. м з Івано-Франківською філією АТ «Укрінбанк» (лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області від 15.12.2000 р. № 08/3298). На підставі цього УДКТІ агротранс використав своє право бути орендодавцем нерухомого майна відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Листом від 24.02.2004 р. № 08/311 регіональне відділення Фонду державного майна України повідомляло керівника УДКТІ агротранс про зміни в чинному законодавстві та вказало на заборону пролонгації договорів оренди нерухомого майна.
Проте, відповідач 1 (УДКТІ агротранс) в порушення ст. 287 ГК України, ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», 02.01.2007 р. укладено додаткову угоду з приватним підприємцем ОСОБА_1 до договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 26, 2 кв. м (20 кв. м корисної площі + 6, 2 кв. м коридору), що знаходиться на 5 поверсі за адресою: вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, якою цей договір продовжено строком на 1 рік до 31.12.2007 р. включно.
Ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа здійснює цивільні права та цивільні обов'язки через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
У відповідності до прикінцевих положень ГК України, положення цього кодексу застосовуються щодо тих прав і обов'язків господарських відносин, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Апеляційна інстанція, беручи до уваги вищевикладене, підтримує позицію місцевого господарського суду щодо того, що відповідач 1 на момент поновлення договору оренди, а саме 01.01. 2007 р., не був наділений повноваженнями орендодавця державного майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, що вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 215 цього ж кодексу, недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вказаних вимог є підставою недійсності правочину.
Ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Отже, поновлений 02.01.2007 р. відповідачами договір оренди № 19 від 01.01.2004 р., не відповідає вимогам ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 287 ГК України, а також ЦК України, а тому є недійсним.
Оскільки, згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то у відповідача 2 відсутні будь-які підстави для користування нежитловим приміщенням за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46.
Щодо посилання скаржника (відповідача 2) на те, що він не отримував поштової кореспонденції, то апеляційний господарський суд вважає, що вони не заслуговують на увагу з огляду на те, що у своїй апеляційній скарзі ним зазначено, що кореспонденцію він отримує через секретаря УДКТІ агротранс.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007 р. у справі № П-13/170 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
4. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя Я. О. Юрченко
Суддя М. Г. Слука