__________________________________________________________________

Справа№2-3003/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31.03.2011 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді - Луняченко В.  О.

за участю секретаря - Жімбріу Н.В.

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

                                                                 ВСТАНОВИВ:    

 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, який був зареєстрований 06 вересня 1996 року Відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Приморської районної Ради народних депутатів м.Одеси, про що зроблено відповідний запис в Книзі реєстрації актів про одруження, актовий запис № 466.

Шлюб у неї з відповідачем другий.

  Від даного шлюбу є неповнолітня дочка  - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить запис у Книзі реєстрації актів громадянського стану про народження від 12 грудня 1996 року, актовий запис № 871.

     Позивачка свої вимоги мотивує тим, що в неї з відповідачем виникла відчуженість, втрачено почуття любові й поваги. Відсутність порозуміння з усіх питань призвели до того, що вони стали чужими, у зв'язку із цим подружні й сімейні відносини не підтримують з початку 2010 року, шлюб носить формальний характер, спільне господарство не ведуть.

    У судовому засіданні позивачка позов підтримала.   

     Відповідач у ході судового засідання позовні вимоги позивачки визнав, з заявленими доводами погодився, та проти задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу не заперечував.

          Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.    

       Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін, вважає, що позов підлягає задоволенню, тому що родина фактично розпалася і її відновлення неможливо, при обставинах, зазначених позивачем, а також той факт, що один із чоловіка й жінки або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу й це право підлягає судовому захисту.

       Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки й збереження шлюбу суперечить інтересам сторін і неповнолітньої дитини, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть  тривалий час, даний факт має істотне значення.

     З цих підстава суд вважає за можливе позовні вимоги позивача задовольнити й розірвати шлюб.

    На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 110, 111, 112 Сімейного Кодексу України й ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15,  209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

                                                                        ВИРІШИВ:  

         Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 06 вересня 1996 року Відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Приморської районної Ради народних депутатів м.Одеси, про що зроблено відповідний запис в Книзі реєстрації актів про одруження, актовий запис № 466.

Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище «ОСОБА_1»

    Неповнолітню доньку  –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати з позивачкою.

При внесенні відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб стягнути з  ОСОБА_2 державне мито в сумі 17  гривень. ОСОБА_1 від сплати державного мита звільнити.    

       Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.      Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду, протягом десяти днів з дня його проголошення.    

Суддя :                                                                  Луняченко В.  О.