Справа №:2-а-1514/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 березня 2011 року                                                                                                     м. Умань

          Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Прокулевич В.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області про визнання відмови в перерахунку підвищення до пенсії неправомірною та зобов’язання зробити перерахунок недоплаченого щомісячного державного підвищення до пенсії дитині війни, -

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області про визнання відмови щодо виплати щомісячного підвищення до пенсії дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов’язання зробити перерахунок недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за шість місяців по день звернення до суду, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «дитина війни»та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання  підвищення  до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач, всупереч діючому законодавству, відмовляється здійснити перерахунок та виплатити відповідне підвищення до пенсії.

          Представник відповідача подав до суду заперечення проти задоволення позовних вимог позивача, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни»не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого належить обчислювати підвищення до пенсії, дане питання законодавчо не врегульоване. Виплата підвищення до пенсії виплачується згідно Постанови Кабінету міністрів України, а в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не проводиться, через ненадходження коштів із Державного бюджету України на дані виплати.

          ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та належить до категорії «Дитина війни», що підтверджено посвідченням НОМЕР_1 виданого управлінням ПФУ в м. Умані 07.10.2002 року.  

          Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону, яким внесено зміни, № 107-VІ (107-17), від 28.12.2007 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008, від 22.05.2008 року, статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону України № 107-VІ (107-17), від 28.12.2007 року, визнано неконституційною, а відповідно до попередньої редакції ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.       

          Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

                    Відповідно до ст.150 та ч.2 ст.152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України, є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути  оскаржені. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

          Виходячи з вимог ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 22.05.2008 року.

          Ст.8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а відповідно ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

          Згідно ч.ч. 3, 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

          В частині 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що державні і соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

             Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлено, що рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачу, яка передбачена ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області, за місцем проживання позивача, тому Управління ПФ України в м. Умань являється належним відповідачем по даній справі.  

          Ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, надає позивачу право на отримання щомісячно підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а наявність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для визначення розмірів пенсій, який визначений в ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та відсутність мінімального розміру пенсії за віком для визначення розміру підвищень дітям війни, надбавок та інших виплат, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, яке передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

                    Оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008, від 22.05.2008 року, статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону України № 107-VІ, від 28.12.2007 року, визнано неконституційною, а інший розмір законодавцем не визначено, тому при нарахуванні підвищення до пенсії дітям війни, необхідно застосовувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяла до визнання КС України змін неконституційними.

          Невиплата підвищення до пенсії, в належному розмірі, через відсутність коштів (не надходження коштів з Державного бюджету України), для забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Ст.99 КАС України, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання відмови щодо виплати щомісячного підвищення дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, неправомірною, зобов’язання зробити перерахунок недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 15 серпня 2010 року по 15 лютого 2011 року, по день звернення до суду, тобто в межах шестимісячного строку позовної давності, обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.

          Позивачу виплачується надбавка дітям війни, але не в розмірі 30%, як передбачено Законом, а в меншому розмірі, тому виплачені кошти необхідно врахувати при перерахунку та виплаті позивачеві підвищення до пенсії, в розмірі, який передбачений ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни».       

          На підставі ст.ст. 8, 22, 46, 64, 124, 152 Конституції України; ч.1 ст.1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист  прав людини і основних свобод, від 04.11.2000 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», від 18.11.2004 року, № 2195-ІV; рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008; керуючись ст.ст. 2, 8, 18, 71, 183-2, 256 КАС України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Позов задоволити.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області щодо здійснення перерахунку щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, за період з 15 серпня 2010 року по 15 лютого 2011 року, неправомірною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області, здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної за правилами передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 15 серпня 2010 року по 15 лютого 2011 року, з урахуванням виплаченої надбавки за вказаний період.  

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня її проголошення або з моменту отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд.

          Суддя-підпис

          З оригіналом згідно:          

          суддя                                                                                                          В.С. Прокулевич