Болградський районний суд Одеської області

192 м. Болград   Україна 68702                      

Справа  № 2-а-133/11

Категорія 68

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              01.03.2011  

     Суддя Болградського районного суду Одеської області Кравцова Алла   Валентинівна,

розглянувши в порядку скороченого провадження в залі суду в місті Болград адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1, 27.01.2011р. звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області з позовними вимогами в яких просить визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.17 Закону України «Про соціальні стандарти», ст.46ч.3 Конституції України, просить зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і зобов’язати провести відповідний перерахунок пенсії та виплату не донарахованої пенсії за період з 01.01.2010р. по 31.01.2011р. в розмірі 15846,25грн. згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також просить Управління пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області призначити та в подальшому, починаючи з 01.02.2011р. без обмеження по строкам нараховувати і виплачувати їй пенсію та додаткову пенсію, відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що на її думку управління ПФУ в Болградському районі Одеської області неправомірно проводить їй розрахунок та виплату пенсії, як особі яка постраждала внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи, та належить до 1 категорії, відповідно до постанови КМ України № 530 від 28.05.2008р. При цьому позивачка посилається на те, що постановою Болградського районного суду Одеської області від 01.07.2009р. були задоволені її вимоги про перерахунок пенсії, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009р.  була залишена без зміни, і за вимогами виконавчого провадження УПФУ здійснює на її користь суми не донарахованої пенсії за 2006-2008р.р., а також нараховує нову пенсію, розмір якої не відповідає законодавству України. При цьому позивачка стверджує, що на її звернення до УПФУ про правильне нарахування та виплату пенсії їй було відмовлено на підставі того, що в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду не передбачено проведення перерахунку пенсії в подальшому.    

Також позивачка у позові просить допустити негайне виконання рішення суду.

Від позивачки, а також представника відповідача до суду надійшли заяви про розгляд справи за їхньою відсутністю.   

Від відповідача також надійшло заперечення на позов, в якому представник Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі одеської області  просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 стосовно виплати пенсійної заборгованості в сумі 15846,25грн. та виплати в подальшому нового розміру пенсії, стверджуючи, що їй нарахована та виплачується вся сума пенсії, передбачена законом, а також, що стосовно попереднього звернення позивачки вищим адміністративним судом відкрито касаційне провадження на касаційну скаргу пенсійного фонду; відомостей щодо винесення рішення до управління не надходило.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.     

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.   

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою постраждалою від аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.11.1993 року, а також визнана інвалідом ІІ групи, та має право на пільги і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Болградського району  Одеської області.

Відповідачем нарахована та виплачується позивачу пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до категорії І та інваліду другої групи на підставі законодавства України, а також згідно з постановою Болградського районного суду Одеської області від 01.07.2009р. і ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009р.

Проте, відповідачем не враховано, що відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.     

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».     

Відповідно до ст.49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у виді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно статті 50 цього Закону інвалідам 2-ої групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.     

Згідно ч.3ст.46 Конституції, ч.ч.2 і 3 ст.17 Закону України «Про соціальні стандарти», мінімальна пенсія не може бути нижчою, ніж прожитковий мінімум, який, звісно, встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на кожний рік і змінюється декілька разів на рік.

Так,   у 2010 році прожитковий мінімум складав: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік» – з 01 січня по 31.03.2010р. – 695грн.

З врахуванням наведених положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на призначення державної пенсії у розмірі, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.     

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України.     

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».   

Відповідно до ст.17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.     

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.      

На підставі ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.     

З врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.     

Так, відповідно до ч.1 ст.28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.     

Будь-якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.     

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку що той факт, що Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області не взяв до уваги положення ч.3ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної та додаткової пенсії у встановлених законом розмірах.     

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.     

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачу підлягають застосуванню ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.     

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.     

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.     

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.     

Згідно положення ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.     

Оскільки необхідні документи позивачки знаходяться у відповідному управлінні пенсійного фонду України з дня нарахування їй пенсії, та, враховуючи, що її права були порушені з 01.01.2010 року по 31.01.2011 року на суму 15846грн25коп., за таких підстав її права підлягають захисту з 01.01.2010 року шляхом визнання відповідної відмови відповідача неправомірною та зобов’язання   управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії позивачці позивачці відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру основної пенсії - восьми мінімальних пенсій та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком.     

Крім того, оскільки закон підлягає виконанню на протязі всього часу його дії, суд вважає, що нарахування та виплата пенсії позивачці згідно вказаного вище законодавства Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області має робити щоразу, як змінюється розмір мінімального прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії до того часу, доки ці норми законів не будуть змінені чи скасовані в законному порядку.

Що стосується негайного виконання рішення суду, то, згідно п.6ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, під час прийняття постанови, має право вирішити це питання, якщо для цього є належні підстави. Оскільки позивачка не працює, одержує пенсію, не надала суду доказів того, що вона потребує негайного отримання недонарахованої суми пенсії, а законом не передбачено безумовного допущення негайного виконання судового рішення по даній категорії справ, суд вважає, що в цій частині позов необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 7-9, 11, 41, 71, 94, 99, 100, 102, 158, 160-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.               Визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду в Болградського  району Одеської області в перерахуванні з  01.01.2010 року по 31.01.2011 року гр.ОСОБА_1 пенсії, що передбачені Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду – чорнобильцю ІІ групи першої категорії.     

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії  ОСОБА_1, та сплатити  її  відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру основної пенсії – восьми мінімальних пенсій та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року по 31.0.12011 року в сумі 15846,25грн. (п’ятнадцять тисяч вісімсот сорок шість гривен         25 коп.).     

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області здійснювати перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії  ОСОБА_1, з 01.02.2011 року відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру основної пенсії - восьми мінімальних пенсій та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, і до внесення змін до вказаних законів України у відповідному порядку.     

В решті позовних вимог – відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня одержання копії постанови.

Суддя           А. В. Кравцова