№ 2-а-1609/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 березня 2011 року суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим Злотніков В.Я., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя про визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобов’язання вчинити певні дії,-  

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду у порядку адміністративного судочинства з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя та просив суд: визнати дії відповідача щодо відмови позивачеві у виплаті у повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними, зобов’язати відповідача зробити перерахунок недоплаченої з 25.07.2010 року підвищеної пенсії у порядку, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни та, відповідно до ст. 6 зазначеного Закону, має право на отримання щомісячної соціальної допомоги, яка йому виплачується у неповному обсязі.

Відповідач, згідно наданих письмових заперечень, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що державна соціальна допомога виплачувалась позивачу як дитині війни в розмірі 49,80 грн. відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності,  суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ  від 28.12.2007 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року (часу ухвалення вищевказаного рішення Конституційним Судом України) й на теперішній час діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що   включає   право   на   забезпечення   їх   у   разі   повної,   часткової   або   тимчасової  втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» допомога дітям війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону мають статус дітей війни, а також формою реалізації ними конституційного права на соціальний захист.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який є головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного
довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення конкретної суми недоотриманої допомоги не підлягають задоволенню, оскільки суд не є органом, який нараховує та виплачує спірну суму, а, виконуючи властиві йому повноваження, в даному випадку може лише зобов’язати відповідача нарахувати недоотриману суму та виплатити її.

Заявлені позивачем вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати у майбутньому державну соціальну допомогу як дитині війни не підлягають задоволенню. Приймаючи до уваги, що права позивача стосовно цього питання не порушені, оскільки позивачем не наведено таких доказів, а також, що порядок та підстави нарахування допомогу можуть бути змінені законодавством, суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє, як визначення обов’язку суб’єкта владних повноважень здійснювати виплати лише у конкретному розмірі.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 1 гривні 70 копійок.

На підставі ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152  Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за конституційним поданням 46-х народних депутатів України щодо відповідності ряду статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутату України щодо відповідності ряду статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись статтями  2, 6, 7, 9-11, 17-18, 21, 87, 94, 105, ч. 3 ст. 122, 159, 162-163, 167, 183-2, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-  

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя щодо невиплати у повному обсязі ОСОБА_2 з 25 .07.2010 року по 04.03. 2011 року (включно) щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни з урахуванням фактично виплачених сум за період з 25.07.2010 року по 04.03.2011 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1,70 грн. судового збору.

У  задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Суддя