Справа № 2-1518/11

          Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И.

25 лютого 2011 року.    Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі головуючого судді Степанової С.В., при секретарі Горустович К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою, -

                                             В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_2 В позові вказав, що спірна квартира на праві спільної часткової власності належить йому та відповідачам в рівних частках. Квартира складається з трьох кімнат загальною жилою площею 47,8 кв. м. Він в квартирі займає ізольовану кімнату площею 17 кв. м., його син ОСОБА_2 –18 кв. м., а донька ОСОБА_3 з внучкою ОСОБА_4 –12,8 кв. м. Просить суд винести рішення про визначення порядку користування вказаною квартирою, виділив йому в користування кімнату, в якій він фактично проживає, оскільки відповідачі не беруть участі в ремонті та підтриманні квартири у належному стані, між позивачем та відповідачами виникають суперечки з приводу сплати комунальних послуг та квартирної плати. Вважає, що винесення такого рішення не порушить нічиїх прав, оскільки порядок користування кімнатами в квартирі, про який просить позивач, і так фактично склався в процесі його проживання в квартирі з відповідачами.

          В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву про підтримку позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

          Відповідачі в судове засідання також не з’явилися, надали заяви про визнання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутності.

          У зв’язку з розглядом справи у відсутності сторін фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України не велось.

          Судом встановлено, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить  на праві спільної  часткової  власності  позивачу та  відповідачам (а. с. 11). Згідно викопіювання з поверхового плану будинку спірна квартира має загальну жилу площу 47,8 кв. м. та складається з трьох жилих кімнат площею 17, 18 та 12,8 кв. м, тобто на долю позивача приходиться 11,95 кв. м. При цьому кімнати площею 17 та 12,8 кв. м. є ізольованим, а інша кімната –суміжною (а. с. 10).

          Відповідно до ч. 3 ст. 358 Цивільного Кодексу України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що дані у п.14 постанови від 22.12.95 N 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

           Суд також приймає до уваги й п. 34 роз’яснень Верховного Суду України від 26.05.2001 року, викладених в Правових позиціях щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право) про те, що жиле приміщення, яке виділяється при зміні умов договору найму жилого приміщення, може бути меншим частки жилої площі, яка припадає на кожного з членів сім’ї, що виділяються. В цьому випадку суд застосовує аналогію закону і вважає, що вказані роз’яснення регулюють також і правовідносини щодо спірної квартири, яка знаходиться в приватному житловому фонді.

          Таким чином, частка жилої площі, що припадає на долю позивача, становить 17 кв.м. Кімнати площею 12,8 та 18 кв. м. залишаються в користуванні відповідачів.

          Залишення відповідачам кімнат меншої жилої площі, ніж припадає на їх долю, відповідає вищевказаним вимогам законодавства та позовним вимогам позивача. Крім того, суд також приймає до уваги, що між співвласниками спірної квартири склався саме такий порядок користування кімнатами, який просить визначити позивач, у зв’язку з чим суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити і визначити порядок користування таким чином, як просить позивач.

Суд вважає, що визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому вважає можливим надати позивачу у користування кімнату більшою площею, ніж приходиться на його долю у спільній частковій власності.

            На підставі ст. 63, 64, 104, 150, 156 ЖК України, 358 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 174, 213, 215 ЦПК України,

                                                  В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою задовольнити.

          Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 виділивши ОСОБА_1 ізольовану кімнату жилою площею 17 кв. м., а відповідачам у спільному користуванні залишити кімнати площею 18 та 12,8 кв. м.

          Всі інші приміщення в квартирі залишити у спільному користуванні.

          На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя