08.02.2011
Справа № 11-179/2011 Головуючий в 1 інст.: Єйбог І.М.
Категорія : ст.286 ч.2 КК України Доповідач: Жила І.Е.
В И Р О К
іменем України
8 лютого 2011 року м.Херсон
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого судді –Жили І.Е.
суддів – Чупини С.П., Післєгіної Л.М.
з участю прокурора – Литвиненка О.О.
потерпілого –ОСОБА_1
представника потерпілого –ОСОБА_2
захисника –ОСОБА_3
засудженого – ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок місцевого Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 6.12.10р.,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком :
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, уродженець с.Діброво Каховського району Херсонської області, гр-н України, освіта базова вища, одружений, працюючий заступником директора з виробництва ТОВ «Продексім, ЛТД», проживаючий по АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, без позбавленням права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Відповідно до ст.76 КК України на засудженого покладені обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, запобіжний захід обраний –підписка про невиїзд.
Вироком суду вирішені питання щодо судових витрат по справі.
За вироком суду стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Україна» на користь: - ОСОБА_1 100000 грн., як відшкодування моральної шкоди,
-ОСОБА_5 100000грн., як відшкодування моральної шкоди,
- ОСОБА_6 100000 грн., як відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відмовлено.
ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 25.04.03р. близько 15 год., керуючи автомобілем ВАЗ-21213, номерний знак НОМЕР_1, що належав ТОВ «Агропродукт ЛТД»та перебував в оренді ТОВ «Торговий Дім «Україна», рухаючись по вул.Урожайній с.Костянтинівка Горностаївського району Херсонської області, грубо порушив п.п.1.7, 2.3(6), 12.4 Правил дорожнього руху, згідно яких водії зобов’язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як, зокрема, діти; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., виявив злочинну необережність, не врахував наявність на узбіччі дороги малолітньої дитини, не обрав безпечну швидкість руху свого автомобіля у населеному пункті, уважно не слідкував за дорожньою обстановкою і відповідно не реагував на її зміну, в результаті чого здійснив наїзд на малолітню ОСОБА_7, 1996 року народження, спричинивши їй перелом шийного відділу хребта, заподіяння якого супроводжувалось крововиливами в продовгуватий мозок, під оболонки і шлуночки головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і від яких настала смерть потерпілої на місці події.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Так, суд необґрунтовано звільнив засудженого від відбування покарання, з випробуванням. При цьому, не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки що настали, характер допущених винним порушень правил безпеки дорожнього руху, зокрема, основного правила не перевищення швидкості руху у населеному пункті. Крім того, суд не навів належних обставин, за яких засудженого можливо не позбавляти права керувати транспортними засобами. Таким чином, в порушення вимог ст.65 ч.2 КК України, суд призначив ОСОБА_4 покарання, яке не є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, внаслідок його м’якості. Застосування ст.75 КК України являється невмотивованим, таким, що порушує загальні засади призначення покарання. Просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ст.286 ч.2 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про задоволення апеляції, пояснення потерпілого ОСОБА_1 про необґрунтованість апеляції прокурора та про відсутність підстав для призначення засудженому покарання у виді реального позбавлення волі, думку представника потерпілого –ОСОБА_2 про необхідність залишення вироку суду без змін, думку захисника ОСОБА_3 та пояснення засудженого ОСОБА_4, які просили апеляцію відхилити, а
вирок суду залишити без змін, останнє слово засудженого, в якому він просив не
позбавляти його волі, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про винність ОСОБА_4 у вчинені злочину, за який його засуджено, при обставинах встановлених судом та викладених у вироку, ґрунтується на доказах, досліджених і належним чином оцінених судом, та ні ким не оспорюється.
Дії засудженого за ст.286 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.
При призначенні покарання, суд обґрунтовано врахував у вироку відсутність судимостей у засудженого, його позитивні характеристики, вік та сімейний стан, добровільне відшкодування потерпілому матеріальної шкоди.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_4 у частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням та не призначення додаткового покарання - є явно несправедливим внаслідок м’якості та підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.
Так, суд, застосовуючи до ОСОБА_4 ст.ст.75, 76 КК України, в порушення ст.65 КК України не в повній мірі врахував ступінь тяжкості злочину, який являється тяжким, а також обставини справи, зокрема те, що потерпілим від злочину стала малолітня дитина, яка загинула.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про винну особу, вказаних обставин справи, суд необґрунтовано звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, а тому апеляція в цій частині заслуговує на увагу.
Проте, на думку колегії суддів, сукупність таких обставини, що пом’якшують покарання, зокрема: перша судимість засудженого, добровільне відшкодування потерпілому матеріальної шкоди –істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а з урахуванням особи ОСОБА_4, який позитивно характеризується, працює, йому на підставі ст.69 ч.1 КК України повинен бути призначений більш м’який вид основного покарання ніж призначений судом і зазначений в санкції ст.286 ч.2 КК України, а саме: має бути призначено обмеження волі.
Доводи прокурора щодо необґрунтованості незастосування до ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами –являються слушними. Так, суд всупереч роз’ясненням п.21 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.05р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»взагалі не обговорив у вироку питання про доцільність застосування (незастосування) до винного додаткового покарання –позбавлення права керувати транспортними засобами.
Із врахуванням характеру допущених порушень декількох правил безпеки дорожнього руху, наслідків, що настали, ставлення до цих порушень самого засудженого, який не визнав свою вину у ДТП, місця та посади його роботи –заступник директора з виробництва на підприємстві, колегії суддів вважає, що до ОСОБА_4 має бути застосовано додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Призначення ОСОБА_4 покарання у виді реального відбування обмеження волі, яке полягає у знаходженні засудженого в кримінально-виконавчий установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов’язковим залученням до праці та з призначенням йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами –відповідатиме вимогам ст.65 КК України та буде необхідне, достатнє для виправлення засудженого і попередження нових злочинів. При таких обставинах, апеляція прокурора в частині вимог щодо призначення ОСОБА_4 позбавлення волі –являється необґрунтованою.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок в частині призначення ОСОБА_4 покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Має бути постановлений новий вирок з призначенням покарання, яке відповідає вказаним вимогам закону.
В решті вирок має бути залишений без змін.
Керуючись ст.ст.378, 379 КПК України, колегія суддів, -
з а с у д и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок місцевого Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 6.12.10р. щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням –скасувати.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ст.286 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 ч.1 КК України у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, з поміщенням до кримінально-виконавчої установи відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за засудженим нагляду з обов’язковим залученням його до праці.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - залишити підписку про невиїзд.
В решті вирок залишити без змін.
На вирок може бути подана касаційна скарга та внесено касаційне подання прокурором до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Херсонської області протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.
Головуючий :
Судді :