ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                              Справа №2-а-551/11

15.03.2011 року                                                                                          смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі

головуючого суддіГладіч Н.І.

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання  неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов’язання здійснити  перерахунок  пенсії, -

встановив:

22 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернулася  в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі про визнання  неправомірними  дій Управління  Пенсійного  фонду  України   в Любешівському  районі,  зобов'язання  здійснити перерахунок  пенсії.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона  є інвалідом 3 групи захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи і згідно ст. 14 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону їй призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну їй здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення  рівня  пенсійного   забезпечення громадян" від 16 серпня 2008 року № 654.

Вважає, що статтями 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір її пенсії не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком. Відповідач усупереч назначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій. Тому вона звернулася до відповідача щодо проведення відповідного призначення та перерахунку зазначених пенсій, однак отримала відмову.

Просить  визнати  дії  відповідача  неправомірними  та  зобов’язати  здійснити  перерахунок  та  виплату   державної  та  додаткової пенсії відповідно  до  вимог  ст. 50,54 Закону  України  „ Про  статус і  соціальний  захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи” починаючи з 21.08.2011 року  з  урахуванням  вимог  ч. 3 ст. 67 вказаного  закону.

Відповідач  у  своєму  заперечені  № 1742/09-20  від 03 березня 2011 року позов не визнав, зазначаючи, що постановами Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 встановлені розміри пенсій для інвалідів, згідно яких розмір пенсії по третій групі інвалідності не може бути нижчим  600 грн. Зазначає, що з моменту призначення пенсії і по даний час мали місце переведення пенсії з виду на вид, про те з 14.03.2008 року позивач отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, згідно даної постанови громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 15% прожиткового мінімуму. Просить визнати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі неналежним відповідачем, вказати джерело фінансування вказаних виплат.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 Позивачу  встановлена  третя  група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджено довідкою серії МСЕ НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційною права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п.п. 12 п. 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України па 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІIІ групи, в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, п.н.15 п.28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було також викладено у новій редакції, відповідно до якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України та 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиційність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додатком пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальним захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин є правильним та таким, що відповідає Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що позивач мас право на призначення пенсії її розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України  № 654 від 16.07.2008 року „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", па підставі яких здійснювалось нарахування пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Дії  відповідача    щодо  невиплати   позивачу  пенсії  в  таких  розмірах є  неправомірними.

Твердження відповідача про  визнання  них  неналежним  відповідачем  не  відповідають  дійсності   та  не  беруться  судом  до  уваги, оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Любешівському  районі.  

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.            

Відповідач, всупереч ст.71 КАС України, заперечуючи проти позову, правомірності  своїх дій в частині виплати ОСОБА_2 пенсій у менших, ніж встановлені Законом, розмірах, не довів.   

Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити основну та додаткову пенсії у передбачених ст.ст.50, 54 Закону розмірах  в межах визначеного ч.2. ст.99 КАС України шестимісячного строку позовної давності.   

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.64, 152 Конституції України, ст.ст.50,54 Закону України “Про статус  і  соціальний  захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”, Рішеннями Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання  неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов’язання здійснити  перерахунок  пенсії задовольнити  повністю.  

Визнати  дії Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Любешівському  районі  в частині  відмови  в  перерахунку  пенсії ОСОБА_2 в  розмірах, передбачених ст. 50,54 Закону України „Про  статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”  неправомірними.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії в розмірі шести  мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50  відсотків мінімальної пенсії за віком з 21 серпня 2010   року по 15 березня 2011 року, на підставі положень ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням   положення  ч. 3 ст. 67 Закону  України  „ Про  статус  і  соціальний  захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи” та проведених виплат.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Головуючий